Ольга Єрофєєва – графік, живописець, майстер монументально-декоративного мистецтва, це справді авторитетний та досвідчений майстер, що володіє майже всіма техніками монументального мистецтва – це енкаустика, емалі, батик, мозаїка та інші. Нею розроблено свій власний авторський варіант станкового живопису за левкасом, де вона змогла реалізувати єдність живопису та графіки, досягти відчуття оновлення на сучасному етапі цієї старовинної та рідкісної нині техніки.

Працюю в жанрі абстрактного пейзажу. Володію різними графічними та живописними техніками

Творчість Миколи Жулінського змушує людину поринати в роздуми про сенс життя, про добро і зло, формує філософський погляд на світ.

Наприклад, проект «Посвячення або подорож до себе разом із Шри Ауробіндо» є спробою художника об’єднати візуальний аспект сприйняття живопису  з інтелектуальним аспектом розуміння суті людської природи та її таємниць, а також Таємниці Світу, яка була втрачена людьми 3-4 тисячі років тому і яку заново відкрив Шри Ауробіндо,  за допомогою своєї теорії еволюційної свідомості.

Проект налічує 52 живописних твори об’єднаних однією темою. Це картини-формули, картини-роздуми, в кожній з яких втілені знання про певний стан людської психіки. Незважаючи на те, що всі картини є елементами одного цілого, кожна з них має самостійне значення і може сприйматись як окремий художній твір, залежно від рівня сприйняття. Може бути  надзвичайно цікавим  і мати практичне значення для тих, хто цікавиться  психологією людини та духовними практиками Сходу.

Серія картин «Сьомий день» налічує більше 30 полотен і є художнім узагальненням абсурдності людського життя, яка проявляється в усіх наших  справах. Частина творів носять алегоричний характер, а тому  для більшої виразності, автор часто  звертається до зображення тварин, які уособлюють певні риси людської психіки.

Він схожий на янгола, чи на Карлсона, ще й майстерня - майже на даху в самісінькому центрі Києва. Коли були Майдани, і перший, і другий, всі збиралися у нього – Журавель підгодовував молодь. Було за що – з сучасних українських художників Журавель, мабуть, один з найбільш конвертованих - з ним працює ціла низка західних галерей. Навіть у всесвітньовідомій лондонській «Саатчі» – один із фаворитів.

Чому? Створює власний світ, всесвіт Журавля, вдивлятися в який можна довго. І майже завжди там літають маленькі янголи – допомагають, підтримують, рятують. Знесиленому та зневіреному людству під час безкінечних пандемій - як бальзам.

На кого схожий? На Джотто? Шагала? На себе. Навіть і техніку вигадав свою, журавлінну. Довго вибудовує з дерева та металу якусь хитромудру конструкцію – такий собі рятівний Ковчег Журавля. Покриває все іконним, ще візантійським левкасом, домальовує, продряпує - ковчег набуває містичної сили.

Впливає в холодний сучасний інтер’єр й робить його теплим та людяним.

Всі мої картини є частинами однієї великої розповіді про просте життя на Землі під Великим Сонцем. Сонцем, яке дарує лагідне тепло всім, хто живе під ним - людям, тваринам і рослинам. Живе, гармонійно співіснуючи у Світі, в якому панують справедливість і добро. Світі, в якому янголи приносять весну або запорошують землю чистим снігом...

Щоденно, зіштовхуючись з агресією сучасного зовнішнього світу, я ще з більшою наполегливістю  малюю картини про лагідний Світ під Великим Сонцем.

Сподіваюся, що мої картини знайдуть прихильність у душах людей, заспокоять і зігріють серця. Надихнуть жити, просто жити і бачити цей чудовий Світ навколо нас!

Образи, які створює художниця Поліна Зіновеева в своїх картинах - на відстані погляду, точніше, - на відстані душі. Навіть коли на її полотні виникає образ чужого міста, інтонація живописного оповідання залишається тією ж.

В складній та багатобарвній палітрі сучасного українського мистецтва творчість Віктора Іваніва привертає увагу своєрідністю, високою професійною культурою і, особливо, духовною наповненістю. Власне, міра індивідуальності та неповторності і визначає самоцінність того чи іншого мистця, дозволяє йому зайняти своє місце у надтонкій та надвисокій субстанції, назва якій - мистецтво. Ця субстанція перебуває чи не найближче до Абсолюту, тому вона відчиняє двері лише для тих, хто йде за покликом власної душі, не оглядається на стереотипи, моду чи кон'юнктуру.

Володимир Іванов позиціонує себе як художник гіперреаліст і експериментатор в такій таємничій, незвіданій області, як сюрреалізм.

Прагнення до декоративності - це прагнення прикрасити предмети праці і побуту, житло, середовище проживання. Це прагнення - узгодити відносини людини зі світом, перш за все через загальну ритмічну основу і систему опорних смислів. Важливих смислів. Не дарма їх ще називають знаковими. У декоративному мистецтві вони мають образ загальнозрозумілих стилізацій, символів. Як верстові стовпи життя вони формують особливий ритм - ритм людського виміру і вплітають його в просторово-часової ритм зображення і його споглядання.

Кожен художник бачить його по-своєму - згідно зі своїм світовідчуттям, розумінням гармонії, творчим стилем. Картини Володимира Ільченка парадоксальним чином поєднують в собі спільність і індивідуальність: узагальненість символу і індивідуальність особистісного розуміння узагальнення.

Останнім часом Володимир захопився відображенням природних ритмів. Художник прагне в максимальному ступені очистити ритм від предметної основи: виділити, так би мовити, посмішку з Чеширського кота. Ідея фікс абстрактного живопису. Оскільки при цьому загальнозрозумілою образотворчу мову неминуче поступається місцем художньому «жаргону», і «екстрагування посмішки» обертається звуженням життєвого базису художника до вузького кола «втаємничених».

Втім, хіба алхіміки в ході пошуків філософського каменю не зробили корисних відкриттів? Здається, пощастить і Володимиру. І допоможуть йому в цьому властиві художнику щирість і прагнення дати людям радість.