Ільченко Володимир

Прагнення до декоративності - це прагнення прикрасити предмети праці і побуту, житло, середовище проживання. Це прагнення - узгодити відносини людини зі світом, перш за все через загальну ритмічну основу і систему опорних смислів. Важливих смислів. Не дарма їх ще називають знаковими. У декоративному мистецтві вони мають образ загальнозрозумілих стилізацій, символів. Як верстові стовпи життя вони формують особливий ритм - ритм людського виміру і вплітають його в просторово-часової ритм зображення і його споглядання.

Кожен художник бачить його по-своєму - згідно зі своїм світовідчуттям, розумінням гармонії, творчим стилем. Картини Володимира Ільченка парадоксальним чином поєднують в собі спільність і індивідуальність: узагальненість символу і індивідуальність особистісного розуміння узагальнення.

Останнім часом Володимир захопився відображенням природних ритмів. Художник прагне в максимальному ступені очистити ритм від предметної основи: виділити, так би мовити, посмішку з Чеширського кота. Ідея фікс абстрактного живопису. Оскільки при цьому загальнозрозумілою образотворчу мову неминуче поступається місцем художньому «жаргону», і «екстрагування посмішки» обертається звуженням життєвого базису художника до вузького кола «втаємничених».

Втім, хіба алхіміки в ході пошуків філософського каменю не зробили корисних відкриттів? Здається, пощастить і Володимиру. І допоможуть йому в цьому властиві художнику щирість і прагнення дати людям радість.