Це були ранні спроби, пошук, який, на жаль, з початком війни перервався аж на 6 років. Після початку конфлікту змушена була виїхати, довгий час жила у різних містах України, і в результаті доля занесла нас у м. Жовті Води. 2020 р. став переломним у моєму творчому житті. Ось уже майже півтора року я багато працюю. За цей час написано близько 70 робіт. Почав викристалізовуватися свій, вже усвідомлений почерк.

В даний час, завдяки такій плідній праці, мої роботи знаходяться у приватних колекціях та галереях у всьому світі.

Мої твори – це тіні, відбитки переживань та роздумів, іноді фантазій, пов’язаних з людиною та природою і середовищем, в якому живу. Загалом складно вербально захищати свої твори. Простіше малювати, бо усвідомлюю те, що завжди є небезпека несумісності практичних справ з теоретичними положеннями та висловленнями. Хочеться, щоби моя проба сприяла їхній гармонічності.

Творити – це вдосконалювати і доповнювати те, що є навколо тебе. Тому нині для робіт часто використовую гофрований картон для упаковки. За що мені іноді закидають: “Чи не можеш підрізати, підрівняти, гарно оформити?” Невже це головне? У нас уже виробилася звичка – підчистити, прикрасити, загорнути у позлітку – і це має бути гарно. Але ж головне – це зміст, те, що всередині. Взяти щось використане, і з нього зробити твір – ось що мені нині цікаво.

Краса, на мою думку в простому образі-символі, зрозумілому, легко прочитуваному, оскільки у складному її важко прочитати й оцінити. Можна мовити про багато речей, використовуючи один і той самий елемент, а таких є безліч.

Працює у техніках олійного живопису, пастелі, акварелі. Улюбленими жанрами художника є портрет, пейзаж, оголена натура.

У роботах митця відчувається вплив французького імпресіонізму, його картинам властиві живописна експресія, тонкий еротизм, життєстверджуючий загальний настрій колористичної мови.

Віктор Чумаченко, володіючи академічним фундаментом знань, переосмислив ідеї авангарду і сформував свій неповторний стиль: кожен раз він знаходить ідеальний баланс хаосу і порядку в вируючій стихії кольору своїх картин. Роботи художника символізують і стверджують життя як таке — з її крайнощами і прагненням до рівноваги.

Суть його творчості — це свобода. Свобода думки, творчості, самовираження. Кожен глядач, який спостерігає ці динамічні полотна, наповнюється їх цілющим імпульсом. Тому цілком закономірно, що живопис Віктора пробудив до творчості його численних учнів і послідовників.

Твори значущі за балансом, порядком форм і структурою

Євген Шаповалов працює в різних жанрах: натюрморт, пейзаж, ню, абстракція, портрет.

Роботи художника це - оригінальність композицій, асиметричність, динаміка і несподівані ракурси.

На двері майстерні Шерешевського великими літерами написано «Геній». Шанобливо грюкаємо генію у двері та заходимо: маестро в оточенні друзів та прихильниць працює за мольбертом. Мабуть так Людовик XIV креслив плани Версалю в оточенні придворних.

Шерік, як зовуть його друзі - завалений заказами. Й невипадково. У надто серйозному (читай – надто провінційному) суч. укр. мистецтві Шерік – майже єдиний, хто сміється. Художник №1 корпоративного подарунку!

Іноді, правда, від цього сміху стає дурно, подивиться хоч на рембрандтівські-майстерно написаного бомжа в олімпійці - «Олімпіада-80».

Далеких від мистецтва чіпляє сюжет, ті, хто розуміються на живопису – шаленіють від живопису.

Тетяна Шуляк - прекрасний колорист. Вона сміливо поєднує яскраві кольори, створює контрастні поєднання. Від робіт художниці залишається враження закінченості і продуманості, і радісний післясмак свята життя, кольору і руху.

Леонора Якимащенко закінчила Національну Академію образотворчого мистецтва вже спрямовуючи  свою творчість до символізму.  
Символістичний принцип співіснування двох світів позначив перший період пошуків художниці. 

Живописець за освітою, натхнена грецькою античністю, у своїй творчості шукала відповіді на вічні запитання, які парадоксальним чином підкидали самі будні.

Звернення до міфу формувало у мисткині неоміфологічну свідомість, притаманну митцям 20 – го століття, де реальність не є чимось самодостатнім, вона постійно переадресовує глядача до міфу і символу.

Для Леонори Якимащенко міф – це просторово-часова модель  вічного двигуна, матриця долі.

Міф упорядковує хаос дійсності і надає їй внутрішнього смислу.
 

Яким постає перед нами ідеальний світ Володимира Яковця? Відповідь на це запитання не є простою та пересічною. Як, власне, і творчість самого художника. Володимир Яковець з його схильністю до творчого експерименту та пошуку нестандартних рішень, не зраджує при цьому власним переконанням. Для нього вкрай важливим є дотримання класичних канонів живопису. На полотнах художника все просвічується і добре промальовано. Він працює з прозорістю і приділяє цьому багато уваги. За словами митця, це те, що відрізняє його від інших художників, котрі накладають фарбу дуже щільно, а потім набирають фактури. Використовує він і тематичну багатошаровість – кубічні і квадратні форми – це посилання на оп-арт, шрифти – посилання на концептуалістів.