Пленер (з фр. en plein air - "на відкритому повітрі") - процес малювання та написання картин на відкритому повітрі. Спочатку цим поняттям позначали лише живопис, але згодом до нього були включені інші техніки. Головна вимога – робота має виконуватися поза майстерні чи інших закритих приміщень. Сьогодні пленер має величезну популярність серед художників-початківців, а також майстрів пейзажу та флористичних сюжетів.
Навіщо потрібні художні пленери
Створення картин у закритих приміщеннях за етюдами чи ескізами позбавляє художника можливості відтворити природне світлоповітряне середовище. До того ж навіть найталановитіший художник не зможе пам'ятати всю красу і свіжість пейзажів природи. У пошуках яскравих фарб та чарівних моментів митці залишають закриті приміщення та вирушають на пленери. За межами майстерні простіше вловити найтонші нюанси контрастів та передати всю гамму палітри кольорів. Та й сам собою пленер надає творчому процесу особливої цінності, перетворюючи його на своєрідну містерію єднання з природою. Також робота над картиною на свіжому повітрі може стати інструментом комунікації з іншими митцями, якщо вона стає частиною громадського заходу. Сьогодні часто проводяться пленери в рамках мистецьких фестивалів або навчальних курсів для тих, хто хоче навчитися малювати на базовому рівні краєвиди аквареллю.
Пленер в історії живопису
Виникнення ідеї пленера пов'язують із появою станкового живопису в епоху пізнього Ренесансу XIV-XV ст., коли фонові зображення природи вперше стали самостійним сюжетом для картин. Після остаточного оформлення пейзажу у самостійний жанр художники зіткнулися із проблемою достовірності передачі кольорів. Виявилося, що написаним у майстернях картинам не вистачає свіжості. Природа у всій своїй красі виявлялася невловимою. Тому митці прагнули писати натуру на свіжому повітрі, але в той час вони не ставили собі завдання повністю завершити роботу над полотном на природі. Більшість майстрів малювали ескізи, робили замальовки та намагалися підібрати відтінки, а основну роботу вже проводили у майстерні. До того ж на той час ще не було похідних мольбертів та етюдників, а фарби зберігалися в саморобних порожнинах, виготовлених із риб'ячих бульбашок.
Вважається, що першими повноцінні пленери почали проводити художники-романтики на початку ХІХ ст. Пошуки творчого натхнення та захоплення природними пейзажами спонукали майстрів повністю перенести роботу над картиною з майстерні на територію просто неба. Спеціально для цього навіть були винайдені перші тюбики. Відкриття зробив американський портретист Джон Гофф Ренд. На початку 1840-х він запатентував перший олов'яний тюбик для масляних фарб. До цього художникам та їхнім підмайстрам доводилося витрачати багато часу на приготування фарб, а потім потрібно було стежити, щоб вони не висохли. З того часу у майстрів з'явилася можливість використовувати на пленерах не лише акварель, а й олію. В той самий час були винайдені мольберти зі зручною для перенесення конструкцією.
Родоначальниками пленерного живопису вважають англійських художників Джона Констебля та Річарда Паркса Бонінгтона. Вони повністю перенесли свою роботу над картиною у полі. Ідея відмовитися від роботи у майстерні також пов'язані з уявленнями про порочності цивілізації. Романтики шукали в природі натхнення та порятунку від чужого їм світу міської суєти. "Будівництво човна біля млина Флетфорд" (1815) пензля Констебля стало першим задокументованим пленерним твором в історії живопису. Спочатку ініціатива не привернула до себе особливої уваги, але вже в середині 20-х років XIX століття на паризькому Салоні пленерний живопис отримав визнання. Нововведення зацікавило французького пейзажиста Каміля Коро, після чого він активно почав його пропагувати.
У середині століття естафета перейшла до імпресіоністів. Пленерний живопис давав можливість ухопити миттєву мить і сфотографувати його на полотні. На той момент вже розпочалося промислове виготовлення фарб у тюбиках, що помітно спростило роботу свіжим на повітрі. Паралельно пленер знаходив нових шанувальників серед арт-спільнот. У ХІХ столітті своїми роботами прославилися представники американських та європейських об'єднань:
- Хаймхаузенська та Ворпсведська колонії художників (Німеччина);
- Ньюлінська школа (Англія);
- Група художників "Маккьяйолі" (Італія);
- Школа річки Гудзон (США).
Інтерес до пленера не пропадає і до сьогодні. Як і 200 років тому, йому віддають перевагу пейзажисти та майстри, що спеціалізуються на флористичних сюжетах. Не всі художники суворо дотримуються принципу роботи за межами майстерні, але трапляються й віддані шанувальники пленерного живопису.
Відомі майстри пленеру
Пленер набув популярності у представників різних течій та напрямів живопису. Традиційно всі вони пов'язані з малюванням живої природи, рослин та тварин. Найбільший внесок у розвиток пленерного живопису зробили художники-романтики та імпресіоністи.
- Джон Констебл. Англійський художник, учасник Барбізонської школи живопису, який прославився краєвидами околиць міста Саффолк. Для пленерів вибирав ті пейзажі, з якими відчував особистий зв'язок або про які мав приємні спогади. Більшість робіт написав олією, а не популярною для його жанру аквареллю. Романтичні пейзажі художника часто піддавалися критиці прихильників академізму та реалізму в живописі, тому справжнє визнання прийшло до художника після смерті.
- Клод Моне. Французький імпресіоніст, відомий своєю любов'ю до латаття. Написав близько 250 робіт, присвячених цим водяним квітам. Багато його полотен були написані в період, коли художник страждав від захворювання очей. У 2008 році картину «Ставок зі лататтям» було продано за £41 млн на аукціоні «Christie's».
- П'єр Огюст Ренуар. Відомий французький імпресіоніст, який у пізній період своєї творчості повернувся до принципу лінійності класицизму. Працював у різних жанрах, зокрема писав пейзажі. У період захоплення імпресіонізмом разом із Клодом Моне регулярно виходив на пленер на околицях Буживаля. Там була гарна локація, прозвана парижанами «Жабенем».
- Томас Коул. Американський художник, засновник школи річки Гудзон. Художню освіту майбутній пейзажист почав здобувати у бродячого художника-портретиста Стейна. Для пленерів організовував тривалі поїздки в долину річки Гудзон, де написав свої найвідоміші роботи - "Вид форту Патнем" (1825) і "Водоспад Каатерскілл" (1826).
Секрети успішного пленеру для художника
Під час пленеру може виявитися, що навіть цілого світлового дня недостатньо для завершення картини. Час іде, а робота стоїть на місці. Щоб уникнути подібних проблем, фахівці рекомендують ретельно планувати пленер. Живопис на природі принесе задоволення, якщо митець дотримуватиметься наступних правил і порад:
- У спекотний день мольберт краще встановити у тіні.
- Одягатися треба за погодою.
- Головний убір допоможе уникнути сонячного удару.
- На пленер потрібно брати розкладний стільчик для відпочинку.
- Писати картину краще швидко, поки око не звик до панорами і не перестав розрізняти відтінки.
- Для пленеру ідеально підходять полотна середнього та невеликого розміру.
- Не потрібно витрачати дорогоцінний час на пошуки «ідеального» пейзажу.
- Якщо місцевість знайома, краще продумати композицію.
- Світло має падати на місцевість і на полотно, але не засліплювати художника, коли сонце в зеніті або наближається до заходу сонця.
- Для зимових пленерів підійдуть масляні фарби, що не замерзають на холоді, і картон як полотно.
Мистецтвознавець KyivGallery