Американський філософ Генрі Торо два роки прожив у лісах на березі Волденського озера у збудованій власноруч хатинці. Він зробив це аби довести, що сучасна людина здатна вести просте життя та слідувати власній природі, замість того щоб реалізувати навязані їй чужі сподівання. Я прочитала його книгу багато років тому і вона мене буквально зачарувала. Відтоді я, хоча й не подалася у ліси, однак у певному сенсі завжди намагалась вести light-life (в українській мові, нажаль, немає точного еквіваленту цього поняття), не обтяжуючи себе непотрібними речами та людьми. Але хто з нас може сказати, що саме йому потрібно насправді? Іноді це дуже важко. А іноді, хоча таке трапляється рідко, - ти просто знаєш. І тоді неважливо хто (або що) перед тобою - людина, книга або милий висловухий кіт - ти відчиняєш двері й впускаєш їх у своє життя. Так було і цього разу, коли зайшовши на виставку в "Бузок", я побачила картину Тетяни Самсонової "Нічне озеро у місячному сяйві". І зрозуміла, що це - Вона. Та сама невипадкова річ. Тепер вона живе у моїй вітальні. Я зву її "Холодний місяць". Вірніше, так назвав її один мій Друг. А він - майстер давати імена) Наприкінці своєї книги Торо написав: "Якщо ти збудував повітряні замки, твоя праця не пропала даром; саме там їм і місце. Тобі залишається підвести під них фундамент". Схоже, що тепер над моїм замком завжди світитиме холодний місяць)
