Картина “Паразитуюча мати” (2023)

Назва: Паразитуюча мати

Рік: 2023

Розміри: 40 Х 28. 5Х 0.5 см, глибина вказана за виступаючими елементами

Матеріали: Вінтажний оксамитовий папір (30 років), золотий фактурний папір, аракал (глянцева плівка), фотографія з журналу 80-х років, друковані матеріали, блискучі із дзеркальним ефектом елементи, Великодні наклейки (хрести), об'ємні прозорі елементи, лак.

Напрямок: дадаїзм, символізм, експресіонізм, брутальне мистецтво, Берлінський колаж (традиції дадаїстичного Берлінського колажу), Кельнсько-ганноверський колаж, концептуальне мистецтво, сакральне мистецтво

Техніка: аналоговий колаж

Кольори на фотографії можуть не суттєво відрізняться від оригіналу, це залежить від екрану комп'ютера.

З тильної сторони колаж покритий лаком, для додаткового захисту і зміцнення основи. Тильна сторона колажу глянцева.

З тильної сторони колажу на верхніх кутах є зморшки від часу (оксамитовому паперу 30 років), на лицьову сторону колажу це не впливає.

Колаж, залежно від освітлення, виглядає по-різному, оскільки складається з блискучих і дзеркальних елементів, які по-різному відбивають світло.

Концепція:

Робота ґрунтується на традиціях дадаїстів, Берлінського маніфестаційного колажу, Кельнсько-ганноверського поетичного колажу, роботи Луїзи Буржуа "Мама" і манекенів (ляльок) Ганса Беллмера.

Композиція колажу - це вівтар, що складається з реалістичних елементів і символів. Центральна фігура, в золотому трикутнику, за зовнішнім силуетом нагадує павука, що візуально дає відсилання до проєкту Луїзи Буржуа "Мама". Але якщо в проєкті Луїзи Буржуа, не дивлячись на зовні зловісний вигляд павука - мами, це символ захисту, ода матері. У моїй роботі образ головної фігури більш агресивний і споживацький, від концепції проєкту Луїзи Буржуа "Мама" лише зовнішній контур, оболонка, те, чим повинно здаватися, але таким не є.  За змістом і внутрішньою структурою центральна павукоподібна фігура ближча до манекенів (ляльок) Ганса Беллмера. Що створює певний дуалізм і оманливість. Починаючи з внутрішньої конструкції: огрядної, домінантної жінки в кріслі, що тяжіє над двома чоловічими фігурами в поневолених позах, які утворюють разом єдину структуру (організм), і закінчуючи відбитком пошматованості, розколотості та нестикованості двох просторів - "мого", "особистого" й того, що з ним стикається, що є формою протесту проти ілюзії святенницької моралі "порядного" суспільства, властивий манекенам Беллмера.

Паразитуюча мати це збірний образ - це один з батьків, суспільство, держава. Це робота про знищення особистості, дегуманізацію.  Війна загострила споживацьке ставлення до життя людини, до особистості, коли життя нічого не варте, а свобода це ілюзія. Життя страшніше за мистецтво.

Так само на створення цієї роботи вплинули інтерв'ю з військовополоненими, які брав Володимир Золкін. Інтерв'ю є у відкритому доступі, ви можете з ними ознайомитися і зробити свої висновки.