Пн — Нд з 9:00 до 20:00

Картини в стилі символізм

(648)
символізм
Згорнути фільтри
Ціна, висота, ширина
Ціна, висота, ширина
Ціна (грн)
від
до
Висота (см)
Ширина (см)
Доставка
Колористика

Символізм в історії образотворчого мистецтва

Вперше символізм заявив про себе ще в образотворчому мистецтві стародавніх народів. Його художня мова інтуїтивно була зрозуміла широкому колу глядачів навіть без наявності спеціальних знань у галузі філософії та мистецтвознавства. Тому за допомогою символів часто передавали знання про найважливіше в житті суспільства та світоустрій.

Еволюція символізму

Перші твори образотворчого мистецтва, які використовують мову символів, з'явилися у III тис. до н. е. у Стародавньому Єгипті. Вони прикрашали стіни храмів, гробниць і палаців, докладно описуючи уклад життя і посмертні подорожі душі царством мертвих. Пізніше мовою символізму активно користувалися в образотворчому мистецтві стародавньої Вавилонії, Китаю, Індії, Греції та інших осередків цивілізації. На території Європи величезний вплив на розвиток традиції мало Християнство. Його проповідь була адресована всім верствам суспільства, тому мова мала бути максимально зрозумілою. Символ у християнському мистецтві також долучав людину у вищій реальності, непрозоро натякаючи, що аналогів світові гірському у фізичній реальності немає. Наприкінці XIX століття у Франції символізм перетворюється на окрему культурну течію, принципи якої реалізуються в образотворчому мистецтві, музиці та літературі. Художники-символісти втілюють у своїх полотнах образи вищої реальності, максимально віддалені від жахів сучасного їм світу. Це була своєрідна форма протесту проти наслідків реалізації концепції модерну та зміни звичаїв суспільства. Незважаючи на зниження популярності ідей символізму на початку ХХ століття, його мова не втратить своєї актуальності, доки існуватиме людина.

Художні особливості символізму

Суворого канону, який дозволив би суворо відокремити картини у стилі символізму від полотен інших напрямів, так і не виникло. Символізм – це, перш за все, світоглядна установка, що допускає можливість пізнання вищої реальності за допомогою інтуїтивного сходження від матеріальних образів до безтілесних ідей. Конкретний символ сприймається не як самостійна цінність, бо як подібність іншої реальності яка стоїть за видимим світом. Завдання художника – допомогти глядачеві осягнути прихований зміст і долучитися до чистої ідеї, поступово відв'язуючи розум від усього чуттєвого. Тому образи на полотнах художників-символістів часто постають у передчасному просторі зі злегка спотвореною формою, прихованою в серпанку чи тінях. Суворих вимог до колірних рішень немає, але в більшості випадків митці віддають перевагу сутінковій гамі, що сприяє встановленню містичного настрою.

Види символів

Умовно всі символи, що використовуються художниками, можна розділити на 3 групи: загальнолюдські внутрішнього буття, особисті та вищу реальність. Наприклад, сюжети з релігійних текстів сповнені образами, які відсилають нас до трансцендентної реальності: всевидюче око, оливкова гілка, голуб, фенікс, виноградна лоза. Як символи людини і свідомості використовують пентаграми, зламані колони, світлові промені. Тут особливу роль грають антропологічні моделі, які у певної культурі. Людина за допомогою символу сама моделює бажаний образ себе за цінностями своєї соціальної групи. Особливе місце у символізмі посідає особиста символіка. Використовується вона рідше за інші різновиди через труднощі адекватного сприйняття і певної екзистенційної відокремленості. Найбільшою популярністю серед глядачів завжди мали твори з посиланнями на загальнолюдську проблематику.