Картини офорт
(65)
Розширте свій пошук
Офорт - гравюри в техніці глибокого друку
Офорт – це різновид глибокого друку, який виконується за допомогою хімічно активної речовини на металевих пластинах. Назва походить від французького словосполучення «eau forte» (азотна кислота), яким позначають діючу речовину, яка використовується для травлення металу.
Офорт є одним із найцікавіших і найскладніших у технічному плані видів тиражної графіки. Його назва походить від французького словосполучення «eau-forte» (міцна вода) та підкреслює ключові особливості технології виготовлення. Офорт використовують для створення книжкових ілюстрацій, плакатів та творів образотворчого мистецтва. Ця техніка удосконалювалася протягом кількох сотень років, але її базові принципи залишилися незмінними.
Особливості офорту
Для виготовлення офорту використовують поліровані металеві пластини, покриті кислотостійким лаком. Малюнок виконується у кілька етапів. Спочатку майстер прорізає на поверхні пластини штрихи за допомогою стілусів (сталевих голок різної товщини). На відміну від різцевої гравюри цей вид естамп не вимагає від майстра застосування великих фізичних зусиль. Після цього пластина занурюється у розчин кислот. Глибина та ширина протруєних борозен залежатиме від концентрації кислот, а також часу перебування у розчині. Після цього пластину просушують і очищають від ґрунтування за допомогою розчинника. Іноді складність композиції вимагає додавання дрібних деталей та опрацювання нюансів. Для цього оброблені ділянки покривають лаком, прорізають голками нові штрихи та відправляють пластину назад у розчин кислот.
Після завершення роботи над малюнком починається етап друку. Для цього на борозни наносять чорнило ватними тампонами або картонними язичками. Після цього пластину накривають зверху папером та сукном. За допомогою валика чорнило видавлюється з форми на папір. Офорт є різновидом глибокого друку, тому надруковані штрихи на папері злегка виступають вперед, утворюючи рельєфний малюнок. На фінальному етапі малюнок просушують та перевіряють якість естампу. Через технологічні особливості офорту після кожного сеансу друку естампи виходитимуть трохи відмінними від інших відбитків.
Офорт в образотворчому мистецтві
Історія офорту налічує понад п'ять століть. Його винахід приписують німецькому майстру Даніелу Хопферу. У цій техніці у XVI-XVII століттях працювали такі відомі художники, як Альбрехт Дюрер, Рембрандт та Антоніс ван Дейк. Жак Калло модернізував технологію, розділивши процес друку на кілька етапів. На кожному з них використовувалися чорнило іншого кольору. Завдяки колористичним рішенням на офортах гравера простір набув глибини, а самі малюнки стали більш реалістичними. У Венеції метод офорту почали активно використовуватиме гравірування міських пейзажів. Застосування техніки тиражного друку дало змогу наростити темпи виробництва картин та зробити їх найпопулярнішими сувенірами серед туристів.
Довгий час офорт використовували для гравіювання пейзажів природи, міських панорам, портретів та ілюстрацій до книг. Англійський поет, художник та гравер Вільям Блейк відійшов від цього неписаного правила, застосувавши метод для своєї авторської книги. Він виготовляв кліше високого друку без ґрунтовки для гравіювання малюнків та текстів одночасно. Зображення отримували автентичну фактурність за рахунок поглиблення товщі пластини пробільних елементів. У другій половині XIX століття офорт взяли на озброєння видні представники імпресіонізму та постімпресіонізму (Джеймс Вістлер, Огюст Ренуар, Френк Бренгвін та ін.). У наш час цей метод віддають перевагу шанувальники станкової графіки і творчих експериментів. Офорт привертає увагу граверів складністю техніки травлення штрихів, а також автентичністю естампів.
Офорт в Україні: багата культурна спадщина
Офорт має яскраву та виразну традицію в Україні, що відображає як історичні впливи, так і сучасні інновації. Вкорінений у багату культурну спадщину країни, український офорт несе в собі суть її фольклору, пейзажів та історичних оповідей. З початку 20 століття офорт набув в Україні популярності як мистецького вираження, що переплітається з національною ідентичністю.
Сучасні українські гравери продовжують досліджувати та переосмислювати середовище, поєднуючи традиційні мотиви з сучасними темами та техніками. Школи та майстерні, присвячені офорту, процвітають у таких містах, як Київ і Львів, виховуючи нове покоління художників. Ці сучасні офорти не лише зберігають традицію, але й розширюють її межі, експериментуючи з різними матеріалами та методами, а також залучаючи світові мистецькі тенденції.
Міжнародні виставки та галереї визнали значення українського офорту, сприяючи його репутації на світовій арені. Крім того, спільні проекти між українськими гравцями та іноземними художниками сприяли міжкультурному діалогу, ще більше збагачуючи розуміння та цінування цього складного виду мистецтва.
В Україні офорт — це більше, ніж ремесло; це живе мистецтво, яке поєднує минуле з сьогоденням, локальне з універсальним. Її делікатні лінії розповідають історії нації, її народу та її душі, надаючи унікальне вікно в українську культуру та творчість.