Картини колаж

Колаж: мистецтво роздробленої дійсності

Колаж – це метод образотворчого мистецтва, який передбачає використання різних художніх матеріалів (шматків паперу, тканини, дроту, фотографій тощо). Зображення створюється шляхом наклеювання різних шарів на папір, дерево або іншу декоративну поверхню.

Види та особливості колажу

В основі методу лежить принцип рівності матеріалів у творчості. Він висловлював протест авангардних художників проти диктату класичної культури. Художня мова старої епохи проголошувалась корумпованою, дискредитованою і не здатною виражати істину. Ще однією особливістю колажу є заперечення цілого. Картина, що складається з клаптиків, привчає глядача до сприйняття складних об'єктів як об'єднань малих фрагментів. Художники навмисне використовували підручні матеріали, що зустрічаються у побуті. Цей прийом дозволяв побачити загальний зв'язок явищ світу і був своєрідною поетичною метафорою здатності мистецтва перетворювати реальність.

У сучасному образотворчому мистецтві відомо кілька видів колажу:

1. Декупаж. Створюється шляхом наклеювання різні предмети обрізків кольорового паперу. Завершений вигляд зображенню надають за допомогою розфарбовування, вирізування фрагментів або покриття поверхні барвником.
2. Ассамбляж. Різновид колажу, в якому використовуються об'ємні предмети та матеріали (шматочки дерева, шнурки, мотузки, фрагменти пластикових упаковок та скляних предметів).
3. Аплікація. Зображення, яке створюється шляхом приклеювання/пришивання до поверхні тканини чи паперу якихось плоских матеріалів.
4. Фотоколаж. Різновид колажу, в якому використовуються фрагменти друкованих зображень.

Напрями образотворчого мистецтва, які використовують метод колажу

Вперше колаж був представлений широкому загалу як техніка образотворчого мистецтва на початку ХХ століття. Він дозволив представникам модерністських напрямів реалізувати прагнення виходу за межі академічної традиції та виправдати використання матеріалів, які раніше не вважалися художніми. Винахід колажу пов'язують із іменами Пабло Пікассо та Жоржа Шлюбу. Обидва художники використали його у поєднання з простими малюнками. Саме вони почали в рамках своїх експериментів із кубізмом додавати вклейки інших художніх матеріалів. Колаж дозволяв акцентувати увагу на площинах об'ємних об'єктів та «розгортати» їх на полотні візуального вивчення. Художники активно використовували техніку на етапі синтетичного кубізму, акцентуючи увагу на фактурі поверхні, лініях та візерунках.

Першим художником, який повністю присвятив себе колажу, став дадаїст Курт Швіттерс. Йому належать серія композиції під назвою «Мерц», створена з «знайдених предметів». У хід йшло все, що вдавалося знайти на вулиці: уривки мотузок, газети, конверти, шматки дерева і трамвайні квитки. Колажі Швіттерса, що епатують публіку, повністю відповідали духу дадаїзму, що кидав виклик традиційному образотворчому мистецтву.

Помітний внесок у розвиток методу також зробили художники-футуристи. Відмова від минулого та прагнення творити мистецтво майбутнього вивів майстрів на стежку вільного експерименту та порушення канонів академізму. Колаж у творчості футуристів складався згідно з принципами динамізму, швидкості та активності. У сучасному мистецтві ця техніка продовжує зберігати колишню популярність через свою простоту та ефективність.