Майстер англійського пейзажу старанно приховував своє особисте життя від сторонніх, навмисно спотворюючи факти біографії та відверто вводячи в оману оточуючих. Через це сучасники Вільяма Тернера склали досить суперечливе уявлення про особистість художника. Єдине, що не викликає сумніву - це талант, сміливість і незвичайна продуктивність майстра.
Ранні роки та початок творчого шляху
Народився майбутній майстер романтичного пейзажу в родині небагатого цирульника в Лондоні 1775 року. Проблеми в родині змусили батька передати сина під опіку дядька, коли хлопчикові виповнилося 10 років. Приблизно в цей же час він виявив здібності до мистецтва. Самостійно навчившись малювати пейзажі англійських міст і селищ, він почав продавати свої перші роботи в магазині батька. Розвитку таланту також сприяло знайомство з топографом Томасом Молтоном.
Успіхи юного Тернера дали йому можливість успішно скласти іспити до Королівської академії мистецтв у віці 14 років. Там його вчителем став знаменитий Джошуа Рейнольдс, теоретик ідеалістичного напряму в мистецтві. Через рік після вступу до академії картини художника почали регулярно виставляти в експозиціях навчального закладу. У віці 16 років Тернер проводить свою першу творчу поїздку Францією, Швейцарією та Італією. Там він малює міста, гори і море. Тернер приділяє величезну увагу вивченню спадщини відомих майстрів і технікам зображення атмосферних явищ. Усе це пізніше створило умови для створення унікального стилю, натхненного ідеями романтизму.
Майстер відмовляється від стереотипів і приходить до революційної на ті часи ідеї, що мистецтво має активніше впливати на почуття глядача. Для цього він використовує різні прийоми розмиття об'єктів на полотні, залишаючи простір для фантазії. Контури паровозів, будинків і дерев буквально тонуть у світло-золотистому серпанку. У цей час також чітко проявляється любов Тернера до різних відтінків жовтого кольору. Він пронесе її крізь усе життя, і скаже пізніше на смертному одрі: "Сонце є Бог".
Визнання таланту
Після закінчення навчання художник стає членом-кореспондентом Королівської академії, а ще через вісім років - професором перспективи. Його роботи приймають на виставки, а чудові пейзажі замовляють купці й аристократи. До свого тридцятиріччя Тернер зумів відкрити власну галерею, з якою йому допомагав рідний батько і стати одним з найвідоміших художників Англії. Але Тернер не збирався спочивати на лаврах, і продовжував активну роботу над новою художньою мовою своїх пейзажів. За словами сучасників, художнику вдалося досягти в акварелі високого рівня деталізації, який можна порівняти з олійним живописом. Паралельно майстер багато подорожував і робив багато замальовок для майбутніх робіт. Так на його полотнах виникали панорами Турина, Мілана, Рима, Венеції, Неаполя та інших європейських міст. Зазначимо, що у своїх поглядах на мистецтво англійська публіка початку XIX століття дотримувалася консервативних позицій. З цієї причини у Тернера було чимало критиків. Його звинувачували в зайвій вільності, "спотворенні" дійсності та використанні невиразної колірної гами. У пізніх роботах майстра взагалі почав проглядатися абстракціонізм, що викликало бурхливу реакцію публіки і навіть звинувачення в божевіллі. І все ж нападки з боку шанувальників реалізму не зуміли змусити Тернера відмовитися від своїх принципів і нової художньої мови, якій ще належало за кілька десятиліть завоювати визнання у всій Європі. На згадку про майстра 1984 році було засновано премію для художників Великої Британії.
Найцікавіші роботи
Протягом тривалої творчої кар'єри майстер створив величезну кількість пейзажів у різних техніках. Величезна спадщина Тернера налічує сотні картин олією, тисячі акварелей і десятки тисяч замальовок. Ми познайомимося ближче з найцікавішими з них.
"Снігова буря. Перехід армії Ганнібала через Альпи" (1812)
Робота ознаменувала завершення важливого етапу у творчості майстра. Після багаторічних вивчень атмосферних явищ художник досконало навчився зображати на полотні найдрібніші завихрення. Картина присвячена подіям кровопролитних війн між Римом і Карфагеном за панування в Середземномор'ї. На полотні зображено перехід військ полководця Ганнібала через Альпи до столиці Римської республіки. На задньому плані можна побачити ледь помітний силует бойового слона.
"Дідона, засновниця Карфагена" (1815)
Одна з найкращих робіт Тернера була написана під впливом творчості Лоррена і Рейнольдса. У ній він знову звертається до сюжетів "Енеїди" Вергілія. Дослідники припускають, що серпанок над морем з'явився внаслідок реального атмосферного явища, яке спостерігалося в рік написання картини. Воно було пов'язане з активністю індонезійського океану Тамбора.
"Венеція, вид острова Джудекка" (1819)
Яскраві венеціанські пейзажі різко контрастують з нудними панорамами туманного Лондона. Можливо, з цієї причини Тернер під час своїх подорожей Європою перейнявся особливою любов'ю до цього старовинного італійського міста. Для роботи над венеціанським пейзажем майстер вибрав акварельні фарби, малюючи будівлі на задньому плані за допомогою найтонших пензликів. Тут Тернер використовує свій улюблений прийом передачі вражень кольором.
"Леді у вбранні в стилі Ван Дейка" (1830)
Один з небагатьох портретів пензля Тернера. До роботи над "Джессікою" (робоча назва) художник мав невеликий досвід малювання людей під час навчання в Королівській Академії. Подейкують, що написати портрет героїні п'єси Шекспіра "Венеціанський купець" Тернера надихнуло ствердження його колеги, що на жовтому тлі обличчя людей мають недостатньо виразний вигляд. Художник сприйняв це як виклик і створив "Джесіку". Під час роботи над картиною він надихався полотнами Рембрандта.
"Схід сонця з морськими чудовиськами" (1845)
Морський пейзаж демонструє глядачеві найбільш типові тернерівські прийоми зображення атмосферних явищ. Простір полотна наповнений жовто-червоним серпанком, що приховує диск сонця, що сходить, а роль чудовиськ виконують повітряні завихрення в нижній частині картини. Одного погляду на цей пейзаж достатньо, щоб запримітити схожість із картинами французьких імпресіоністів.
Вплив творчості Тернера на європейський живопис
Доля подарувала художнику унікальний шанс захистити свої новаторські погляди в найконсервативнішій європейській країні XIX століття. Сучасники Тернера вважали, що завдання мистецтва - всього лише достовірно зображати дійсність. Тому поетична манера майстра нерідко зустрічала повне неприйняття критиків. І все ж художнику вдалося завоювати визнання і представити публіці всю красу романтичного бачення світу. Багата спадщина майстра надихала художників на експерименти далеко за межами Британії, створивши умови для виникнення імпресіонізму, першого модерністського напряму образотворчого мистецтва.
Мистецтвознавець KyivGallery