У вересні цього року в ЗМІ з'явилися повідомлення про реалізацію незвичайного арт-проекту. Згідно з останньою волею художника-концептуаліста Христо Явашева, Тріумфальну арку в Парижі повинні були загорнути в тканину і обв'язати канатами. Зовні все це нагадувало упаковку пам'ятника архітектури з незрозумілою метою. У мережі навіть висловлювали припущення, що таким чином пам'ятку французької столиці планують закрити на реставрацію або запобігти руйнуванню скульптур і барельєфів, які розташовані на фасаді. Як з'ясувалося пізніше, всі ці версії виявилися далекими від істини, а сам проект став результатом довгих творчих шукань і переговорів з муніципальною владою. Інсталяція «Тріумфальна арка, загорнута» побачила світ через десятки років після створення перших ескізів. Поява такого незвичайного арт-об'єкту стала можливою після довгих творчих шукань і реалізації схожих проектів по всьому світу.
Життя і творчість Христо Явашева і Жанни-Клод де Жиєбон
Народився майбутній скульптор і художник в 1935 році в Болгарії. Після навчання в Софійській Академії мистецтв нелегально емігрував до Австрії, а потім до Франції. У Парижі в 1958 році він познайомився з Жанною-Клод де Жиєбон, з якої народився в один день. Незабаром вони одружилися і створили свій перший проект з нафтових бочок. Протягом наступних 50 років Христо і Жанна-Клод працювали над різними проектами і стали всесвітньо відомими як творці масштабних тимчасових ленд-артів. Кошти на реалізацію своїх ідей вони збирали за рахунок продажу картин, ескізів та інших арт-об'єктів. Христо і Жанна-Клод працювали в напрямку концептуалізму. Прагнення до звільнення погляду глядача від відволікаючих деталей і фактури привело їх до ідеї упаковки об'єктів. Спочатку це були невеликі банки та інші речі, а потім вони перейшли до створення інсталяцій та ленд-артів.
«Христо Явашев та Жанна-Клод де Гійєбон. Фотографії © birdinflight.com
Христо вважав себе марксистом, але це не заважало йому і дружині знаходити нечувані суми на реалізацію монументальних арт-об'єктів. У 2009 році Христо овдовів і аж до своєї смерті у 2020 році продовжував працювати над запланованими з Жанною-Клод проектами. У творчості пари чітко простежується типова для всіх лівих діячів мистецтва екологічна тематика. Ряд проектів Христо і Жанна-Клод створили для привернення уваги до проблем захисту навколишнього середовища. Всі ленд-арти створювалися як тимчасові об'єкти з вільним доступом.
Шлях до тріумфу
Протягом свого життя Христо і Жанна-Клод реалізували десятки великих ленд-артів в межах міста, на річках, в горах, на полях і навіть на прибережних островах. Географічна широта охоплення дійсно вражає: свої роботи художники створювали в Європі, США, Австралії та Азії. Реалізація більшості проектів ставала можливою тільки після довгих узгоджень з місцевою владою. Через це вони іноді тривали десятиліттями, і не завжди всі закінчувалися отриманням дозволу. Христо і Жанні-Клод доводилося ретельно пояснювати справжню причину свого бажання загорнути мости, статуї і цілі будівлі в однотонну матерію. Саме з цієї причини за 60 років роботи вдалося реалізувати лише 23 проекти.
Стіна нафтових бочок
Серія інсталяцій була представлена громадськості в період з 1961 року по 1962 рік. Цей досвід став першим кроком на шляху до монументальних робіт більш зрілого періоду. З технічної точки зору інсталяції були досить простими - з обгорнутих тканиною бочок з нафтою художники викладали перепони на вулицях в різних містах.
«Стіна нафтових бочок» Христо Явашева та Жанни-Клод де Гійєбон. Фотографії © birdinflight.com
Найбільш широкий розголос отримали проекти в Кельні і Парижі. Муніципальній владі зі зрозумілих причин подібні перешкоди не подобалися, тому ставлення до творчості художників було негативним. Але завдяки таким конфліктам Христо і Жанна-Клод швидко набули відомості та мали славу в середовищі європейського авангарду.
За допомогою інсталяцій вони намагалися привернути увагу громадськості до проблеми обмеження свободи пересування Європою після окупації кількох країн радянськими військами і зведення Берлінської стіни. Крім того, художники змогли реалізувати ідею просторової реконфігурації з об'єктом, який контекстуально не поєднаний з оточенням. Стіни з нафтових бочок ознаменували важливий поворот у творчості Христо Явашева - вона отримала новий масштаб. Приблизно в цей же час у художника виникає бажання взятися за більш серйозні проекти, в числі яких і Тріумфальна арка в Парижі. Подібні ідеї у Франції того часу не знайшли підтримки у влади, тому довелося відкласти реалізацію проекту на більш пізній період.
Загорнутий берег
У пошуках нових горизонтів майстер загортає в полотно 1,5 милі берегової зони у Літл-Бей біля Сіднея в кінці 60-х років. На той момент це був найбільш монументальний витвір мистецтва, який перевищив за своїми розмірами барельєф на горі Рашмор. Протягом 10 тижнів відвідувачі мали можливість заново відкрити для себе скелясте узбережжя, зосередивши увагу на чистих геометричних формах місцевості. У цьому проекті форма і структура берегової лінії розкрили себе у всій повноті.
Завіса долини
Продовжуючи експерименти з об'єктами природнього походження, Христо зі своєю дружиною створює гігантську завісу у формі півмісяця з помаранчевого нейлону між горами Гранд-Джанкшен і Гленвуд-Спрінгс у хребті Хогбек. Встановити арт-об'єкт вдалося не з першого разу. У жовтні 1971 року сильні пориви вітру зірвали усі плани з установки, після чого довелося чекати серпня 1972 року. Через посилення вітру встановлена завіса простояла недоторканою всього 28 годин. Незважаючи на своє нетривале існування, арт-об'єкт встиг потрапити на кіноплівку і фотографії.
Загорнутий Рейхстаг
Відома урядова будівля стала частиною інсталяції Христо і Жанни-Клод в 1995 році. До цього художники витратили в цілому більше 20 років на лобіювання проекту і переконання німецького уряду в тому, що все це не завдасть шкоди репутації Німеччини. Дійшло навіть до того, що проект був поставлений на голосування в парламенті. І в результаті художникам таки вдалося отримати дозвіл, і вони приступили до роботи. Всього було витрачено близько 200 тонн сталі для підструктури, що повторювала контури будівлі, 15,6 тис. метрів пропіленової мотузки, 100 тис. квадратних метрів поліпропіленової тканини. За задумом авторів проекту, він повинен був продемонструвати прогресивне мислення жителів Берліна і відкритість до нових естетичних ідей. За 2 тижні існування проект подивилося близько 5 млн відвідувачів.
«Загорнутий Рейхстаг» Інсталяція Христа Явашева та Жанни-Клод. Фотографії © artifex.ru
Серед інших цікавих проектів варто також згадати Мастабу в Гайд-парку, зроблену з бочок з під нафти, загорнутий в золотисту тканину міст Пон-Неф в Парижі, оточені острова в Біскайській затоці у Флориді. Всі ці ленд-арти привертали увагу мільйонів відвідувачів і відомих видань, що спеціалізуються на сучасному мистецтві. Але залишався один проект, який Христо і Жанні- Клод не вдавалося реалізувати протягом десятків років. Йому судилося побити рекорди і Пон-Нефа, і Рейхстагу.
«Тріумфальна арка, загорнута»
Проект в Парижі став найтривалішим в кар'єрі Христо, який було реалізовано, на жаль, вже після його смерті. Від першого ескізу до презентації готової інсталяції пройшло цілих 60 років! Кажуть, що протягом перших двох років подружжя зробило безліч колажів і ескізів майбутнього проекту, але до реальних дій не приступали через відсутність домовленостей з владою. Тільки на початку 2020 року було отримано всі необхідні дозволи, але реалізовувати його було вже нікому. Після смерті Христо ініціативу взяв на себе його племінник Володимир Явашев. За його словами, таким чином він виконав останню волю свого дядька і поставив крапку у творчій діяльності знаменитої пари. За іронією долі перенести терміни реалізації проекту довелося через пожежу в Соборі Паризької Богоматері. Соколи, які гніздилися на його даху перелетіли на Тріумфальну арку, зробивши реалізацію проекту неможливою. Якби не цей сумний інцидент, Христо зміг би подивитися на загорнуту арку на власні очі.
«Тріумфальна арка, обгорнута» Христо Явашева та Жанни-Клод. Фотографії © artandyou.ru
У тісній кооперації з центром Pompidou Володимир реалізував проект за допомогою 25 тис. квадратних метрів голубувато-сріблястого поліпропілену, виробництва німецької компанії Geo - Die Luftwerker. Через велику вагу (600 кг на квадратний метр) матеріал на спорудження доставляли в великих рулонах за допомогою крана. Деякі з 18-ти важили більше тонни при розмірі полотен 16 на 52 метри. Близько 7 місяців пішло на підготовку: полотна зшивали і розкроювали швачки. Всього на проект було витрачено близько 14 млн євро, отриманих за рахунок продажу творів мистецтва і ескізів Христо і Жанни-Клод. Офіційне відкриття відбулося 18 вересня поточного року.
Як і в інших подібних проектах, загортання допомагає глядачеві абстрагуватися від дрібних деталей на фасаді пам'ятника архітектури і в повній мірі відчути насолоду від чистої форми. Натягнута тканина добре відбиває сонячні промені, створюючи цікавий оптичний ефект. На жаль, побачити інсталяцію своїми очима у відвідувачів буде можливість тільки до 3 жовтня 2021 року. Після цього вся тканина буде знята і утилізована згідно з планом. Для установки металевих конструкцій під наглядом фахівців з охорони пам'яток у фасаді було просвердлено близько 200 отворів, які після завершення інсталяції будуть зашпакльовані. Для Христо і Жанни-Клод реалізація проекту стала своєрідним проходом під Тріумфальною аркою, нехай навіть і посмертним.
Мистецтвознавець KyivGallery