Вартість деяких картин викликає бурхливі дискусії серед людей, незнайомих із реаліями арт-ринку. Іноді навіть професійні художники не можуть зрозуміти, чому в технічному плані проста робота привертає увагу колекціонерів, тоді як на гідні та цікаві полотна не звертають уваги. Справа в тому, що арт-ринок формують не лише витвори мистецтва, а й особистість творців, а також послуги, пов'язані із просуванням власних брендів. У цій складній системі взаємовідносин різних учасників ринку визначаються критерії, що впливають на ціни полотен.
Художньо-естетична цінність
Будь-який витвір мистецтва включено до загальної культурної традиції, де все побудовано на принципі наступності. На початку кар'єри художники вчаться наслідувати майстрів минулого та використовувати їх досягнення. Але головною метою навчання являється не копіювання загальновизнаних стилів і манер живопису, а вихід принципово на новий рівень, створення унікальних робіт, здатних розвивати традицію. Чим вища самобутність полотна, тим воно цінніше. Купуючи картину Пікассо періоду кубізму, колекціонер стає власником шедевра, який став частиною історії. Адже саме на це полотно, яке втілювало на початку ХХ століття «нове мистецтво», дивилися колись здивовані глядачі.
Сергій Веренич, картина "Між небом і землею", ID 9826
Не всі твори причетні до історії цінуються однаково. Наприклад, картина олією, написана в одному примірнику, коштує дорожче за літографію або офорт через те, що естамп може бути надрукований великим тиражем, де кожен малюнок буде тільки копією. Щоправда, визначити черговість екземплярів все ж таки можна за номером. При оцінці роботи увагу також звертають на матеріально-технічні характеристики: розміри, вартість полотна та фарб, технічну складність, якість опрацювання деталей, жанрову та сюжетну оригінальність. Відомі художники нерідко віддають перевагу екзотичним матеріалам для підвищення автентичності роботи. Наприклад, Дем'єн Герст регулярно використовує мертвих мух та метеликів для створення картин на тему життя та смерті.
Провенанс
Історії твору почали приділяти належну увагу наприкінці минулого століття. До цього історики цьому питанню частіше приділяли увагу суто із наукового інтересу. Основним джерелом інформації про долю полотна стають записи після Другої світової війни в ході інвентаризації музейних фондів. Але повністю простежити весь шлях роботи завдовжки кілька сотень років вдається рідко. Історикам доводиться піднімати архіви, шукати інформацію про колишніх власників, тісно співпрацюючи з мистецтвознавцями. Таємнича історія з подробицями, що шокують, помітно підвищує вартість твору. Частиною цікавого для колекціонерів провенансу зазвичай стають крадіжки, драми у долі колишніх власників та десятиліття забуття. Нині до цього переліку ще можна додати скандали.
Олексій Желтоногов, картина "Хвиля", ID 13299
У 2006 році мільярдер Стів Вінн під час демонстрації покупцю картини «Сон» пензля Пікассо випадково проткнув її ліктем. Полотно він придбав на п'ять років раніше за $60 млн. Картина була знята з торгів і відправлена на реставрацію, але історія з пошкодженням тільки підвищила її вартість. Вже за сім років після інциденту «Сон» купили за $155 млн. Скандальним провенансом може похвалитися також «Портрет доктора Гаше» Вінсента ван Гога. У 1990 році японський бізнесмен Рей Сайто придбав шедевр за $82,5 млн, і пообіцяв розпорядитися кремувати його разом зі своїм тілом після смерті. На щастя, цього не сталося, і вже за шість років картину було перепродано міжнародному інвестиційному фонду.
Про вплив провенансу на вартість предметів мистецтва можна також судити з дій німецької влади у 30-40 роках. Про це у своєму есе «Порочний продаж: суперечливість провенансу в Третьому рейху» писав дослідник Уве Флекнер. Коли потрібно було продати щось із музейного фонду, історія походження роботи фальсифікувалася для збільшення ринкової ціни. Сьогодні займатись подібними махінаціями стало важче. Комп'ютеризація та швидкість обміну інформацією у мережі помітно спростили перевірку недостовірних даних. До того ж, з'явилися посібники на кшталт «індексу провенансу» Бретона Фредеріксена.
Особистість автора картини
Автор витвору мистецтва нерозривно пов'язаний зі своїм творінням. Твір несе на собі відбиток геніальності майстра і демонструє його погляд на світ у тісному зв'язку з культурою, яку він репрезентує. На жаль, часто ім'я автора перетворюється на символ комерційного успіху картин, за який інвестори готові платити нечувані суми, не дуже цікавлячись художньою цінністю роботи. Репутація та популярність стають гарантією того, що полотну як мінімум було приділено належну увагу, і воно було створено як витвір мистецтва. Творіння вже померлих художників цінуються вище, ніж живих. Це пов'язано з консенсусом експертів щодо майстерності автора: або його талант визнали, або ні. Інвестувати великі гроші у роботи живих художників ризиковано. Точно ніхто не знає, скільки ще буде написано полотен, і якою буде їхня ціна за кілька років.
Ярем Стецик, картина "Яремче. Складно складено", ID 13289
Іноді трапляються цікаві ситуації, коли авторство не можуть підтвердити зі стовідсотковою впевненістю. У 2006 році на аукціоні Sotheby's було продано копію полотна Караваджо «Шулера» за £42 тис. Пізніше новий власник заявив, що твір є оригіналом і оцінив його в £50 млн. Серед фахівців не було єдиної думки з приводу авторства, але це не завадило колишньому власнику звернутися до суду, де він витратив близько £6 млн, намагаючись скасувати угоду. Але через неоднозначність думки експертів суд визнав картину копією. У результаті вона потрапила до музею Ордену Святого Іоанна у Лондоні, де її пізніше позначили як творіння Караваджо.
Думка фахівців
Без допомоги учасників арт-ринку митець практично не має шансів отримати великий гонорар за свої творіння. Визнання експертів, реклама дилерів, статті у профільних виданнях, участь у виставках – все це маркери статусу майстра та його включення до сучасного культурного дискурсу. Така система може здатися несправедливою, але в її основі лежить раціональне зерно. Потенційні покупці зазвичай зайняті в зовсім інших сферах діяльності та мистецтво для них лише приємне хобі. На вивчення кон'юнктури ринку та біографії художника, що подає надії, не вистачає часу, тому до уваги приймаються формальні критерії. Головний недолік системи – вона створює бар'єр між глядачем та мистецтвом, перетворюючи останнє на набір симулякрів. Проти цього неодноразово виступали навіть комерційно-успішні художники, але протести радикально вплинути на ситуацію не змогли. Альтернативних варіантів побудови успішної кар'єри та плідної взаємодії з широкою аудиторією немає.
Володимир Падун, картина "h-Гаваї", ID 13234
Перерахуємо ще раз усі фактори, що впливають на репутацію художника та вартість його робіт:
1. Співпраця з галереєю.
2. Увага та позитивні відгуки критиків.
3. Згадки у ЗМІ та профільних виданнях.
4. Наявність куратора, що займається просуванням бренду художника на ринку.
5. Персональні та колективні виставки.
6. Інтерес до творчості зі сторони музеїв.
7. Продаж з аукціонів.
Культурний контекст
Деяким полотнам вдається опинитися в епіцентрі соціально-політичних подій та стати символом епохи. Прикладом таких полотен можуть бути «Смерть Марата» Жака Луї Давида та «Свобода, яка веде народ» Ежена Делакруа. У приватних колекціях подібні твори з'являються рідко: через статус культурного надбання вони вважаються безцінними та зберігаються у музеях. Прикладом знакової роботи, що потрапила на аукціон, може бути триптих Бенксі у стилі романтизму XIX століття щодо кризи з мігрантами. Самих біженців на полотні не видно. Перед очима глядача розгортається страшний вид морського узбережжя, заваленого рятувальними кругами. На аукціоні Sotheby's триптих було продано за $2,9 млн, які пізніше передали лікарні у Віфлеємі. Іншим відомим прикладом соціально значущої роботи може бути графіті Жана-Мішеля Баскія (без назви), продане у 2017 році за $110,5 млн. Твір звертає увагу суспільства на проблему расизму, актуальну навіть через десятиліття після її створення.
Побудова кар'єри на арт-ринку
Більшості художників хочеться отримувати добрі гонорари та визнання ще при житті. Для реалізації задуманого потрібно проводити послідовну роботу над своїм брендом та покращувати репутацію на арт-ринку. Базова умова – кваліфікація. Хороша освіта у престижному ВНЗ дає гарантію, що митець знайомий із традицією образотворчого мистецтва, володіє базовими техніками та вміє спілкуватися з глядачем за допомогою художньої мови. Роботи самоучок помітно поступаються за якістю, та у найкращому разі цінуються як зразки наївного мистецтва.
Ігор Мельник, картина "Гори димлять", ID 13118
На початку кар'єри художник часто стикається з фінансовими труднощами. Вирішити проблему з грошима допомагають фонди підтримки молодих обдарувань. Участь у їхніх програмах дає можливість зосередитися на розвитку таланту та мати корисні знайомства. З цією метою можна відвідувати арт-резиденції в Україні та інших країнах. Важливо також знайти учасника арт-ринку, який буде займатися просуванням. Це може бути дилер чи галерея. Їхня фінансова зацікавленість у розвитку бренду художника – найкращий стимул для ефективної роботи. Спроби самостійного піару рідко дають позитивний результат.
Участь у престижних конкурсах та виставках – ще один напрямок роботи. Такі заходи привертають увагу поціновувачів прекрасного, серед яких можуть бути не лише потенційні клієнти, а й експерти у галузі мистецтва. Випадкове знайомство може стати знаковою подією у творчій кар'єрі. Перехід у віртуальний простір багатьох сфер нашого життя подарував художникам додаткові інструменти для просування персонального бренду. Важливо приділяти належну увагу своїм сторінкам у соціальних мережах та на сайті. Виставлені цифрові копії картин мають демонструвати найдрібніші нюанси та художні особливості полотен. Працюючи за всіма перерахованими напрямками, художник буде мати можливість отримати визнання та фінансові ресурси для повноцінного розвитку таланту.
Мистецтвознавець KyivGallery