Пн — Нд з 9:00 до 20:00
Метод «повільного погляду» – ключ до розуміння мистецтва

Метод «повільного погляду» – ключ до розуміння мистецтва

30/07/2021

Отримати справжню насолоду від живопису вдається далеко не всім. Для цього необхідно знати історію мистецтва, філософські ідеї, закладені у твір, та бути здатним сприймати найтонші нюанси художньої мови. Але виявляється цього недостатньо, якщо глядач не приділяє належну увагу візуальному контакту з полотном. Американська художниця Джорджія О'Кіфф одного разу сказала, що споглядання займає стільки ж часу, як і дружба. Таке порівняння вдало підкреслює специфіку глибокого зв'язку, що виникає між глядачем та картиною.

Специфіка повільного споглядання

З цією проблемою ми стикаємося щоразу при відвідинах великого музею на кшталт Лувру чи Метрополітену: експозиція представлена такою кількістю експонатів, що навіть для того, щоб ознайомитися поверхово можна витратити кілька днів. Прагнення «нічого не проґавити» змушує нас буквально прогулюватися залами, приділяючи увагу лише найбільш відомим чи дивовижним роботам. Візуальний контакт з рештою картин триває від 5 до 15 секунд. Такий поспіх входить у звичку, що негативно впливає і на культуру споглядання картин, і на відчуття задоволення від мистецтва. Для подолання цих бар'єрів було розроблено методику «повільного погляду». Одне з найлаконічніших пояснень того, що вона собою являє, дала керівниця групи «Project Zero» при Гарвардській вищій педагогічній школі Шарі Тішман. На думку дослідниці, це уважне розглядання полотна, яке триватиме довше, ніж кілька секунд, необхідних для поверхневого ознайомлення. Зрозуміло, таке визначення не розкриває всієї суті повільного споглядання, а дає лише загальне уявлення про зовнішню сторону процесу.

Ярем Стецик, картина "Стробоскоп", ID 13092 і, картина "Хом'як. Вид з Синяка", ID 12986

Питання про час візуального контакту з предметом мистецтва набуло гостроти після вивчення нейробіологами особливості діяльності мозку. Людське око швидко розпізнає конфігурацію об'єктів та деталей, зображених на полотні, та передає сигнали у вищі відділи нервової системи. Проблема в тому, що наш мозок не справляється із потоком інформації та фокусує увагу на окремих сторонах об'єкта. У всій повноті зображення з'являється у свідомості після тривалого «конструювання». Спочатку дзеркальні нейрони аналізують зображення щодо базових збігів із вже знайомими об'єктами. У фокус уваги потрапляють такі параметри як симетрія, пропорції та інші просторові характеристики. Після цього фокус зміщується на колір, фактуру, дрібні візуальні деталі, запахи тощо. Об'єкт повільно відтворюється у нашій свідомості. Паралельно мозок намагається знайти вторинні збіги у реакціях на світ. Це можуть бути емоції, викликані візуально схожими або різними зображеннями, почуття різної глибини, складні послідовності переживань, спогади про події або ідеї. При тривалому спогляданні глядач дає можливість мозку пройти весь шлях, починаючи від первинного впізнавання контурів і закінчуючи нагадуванням переживань, які збережені у пам'яті.

Методика повільного споглядання

Фахівці в галузі мистецтва стверджують, що тривалість повільного розглядання має досягати щонайменше 10 хвилин. Залежно від складності роботи, психотипу глядача та поставленої мети максимальний час одного сеансу може бути збільшено до години і більше. Без рекомендацій та порад зберегти концентрацію уваги протягом цього часу непросто.

Запитання, які можна собі поставити під час повільного перегляду

1. Що я бачу і що я думаю про це?

2. Що я помітив спочатку і що побачив під час споглядання?

3. Який сенс для мене має побачене? Чи відчуваю я збентеження?

4. Як і чому під час споглядання змінюється ставлення до картини?

5. Що б я запитав про роботу в автора, якби видалася така можливість?

6. Як змінилося ставлення до картини після безпосереднього знайомства?

7. Чи впливає на сприйняття роботи особистість автора?

Пластика тіла під час «повільного погляду»

Робота мозку безпосередньо пов'язана зі станом тіла. Тому за допомогою нехитрих прийомів глядач може підвищити рівень занурення під час споглядання. Для цього рекомендують спробувати повторити за допомогою тіла об'єкти, зображені на полотні. Наприклад, прийміть позу, яка збігається з основними обрисами предметів. Можливо, на картині зображені тіла чи об'єкти, пропорційні людській фігурі. Постарайтеся своїм тілом дзеркально повторити їх розташування, виражаючи емоції та відчуття.

Емоції, досвід та самоаналіз

Здобути новий досвід під час споглядання допоможе також вивчення інших можливих точок зіткнення картини з життєвим досвідом. Для їх виявлення постарайтеся зрозуміти, чи тематика роботи має зв'язок з вашим життям, близькими людьми та недавніми подіями. Які емоції це нагадування викликає при спогляданні? Полотна в галереї часто викликають у відвідувачів широкий спектр емоцій, але вони можуть бути розділені на групи. Намагайтеся визначити під час повільного перегляду, чим картина відрізняється від інших, чим вона схожа і які спільні ідеї структурують експозицію.

Не лише споглядання

Досягти більш глибокого рівня занурення допоможе невеликий малюнок. Для цього можна взяти із собою кілька аркушів паперу та олівці. Малюнок не копіює картину, а скоріше є її авторською інтерпретацією: на полотно потрапляють лише значущі для глядача об'єкти. Якщо на полотні багато невеликих деталей, візьміть аркуш паперу і, згорнувши його трубочкою, скористайтеся для огляду найдрібніших фрагментів зображень. Малюнок допомагає краще сфокусуватися на картині та зафіксувати її композицію. Рівень занурення в тему буде максимальним, якщо, крім замальовок, додати текстуальний опис роботи. Для цього не потрібно докладно описувати картину. Досить просто написати про свої враження, що виникають під час споглядання.

Альтернативний шлях

Споглядання має спільні риси з медитацією, тому деякі шанувальники прекрасного відмовляються від заготовлених питань та прийомів, віддаючи перевагу імпровізації. Можна також використовувати дихальні техніки для уповільнення потоку думок та концентрації уваги на творі. Фокусуючи зір на різних частинах композиції, розслабляючи очі і абстрагуючись вже в межах полотна від навколишніх зображень, глядач може поринути у стан зміненої свідомості. У галереї досягти такої глибини занурення важче, ніж удома. На щастя, в умовах карантину музеї відкривають доступ до своїх фондів із рідкісними творами, відкриваючи нові можливості для шанувальників медитативного споглядання.

Повільне споглядання як основний спосіб занурення у світ мистецтва

Справжній витвір мистецтва знаходиться на вершині культурної традиції, вбираючи в себе і концентруючи широкі міркування в інтуїтивно зрозумілі образи. Проблема у тому, що вони мають кілька рівнів тлумачення. В одних випадках риба може постати на полотні як зображення живої істоти, яка мешкає в морі, а в інших – символ християнства. Існує також безліч архетипів, які сприймаються людьми подібним чином. Наприклад, зображення замку асоціюється із захистом, безпекою, життям, що протистоїть зовнішньому хаосу. Але у міських пейзажах він сприймається як фортифікаційна споруда із цілком утилітарними функціями. Більш точну інтерпретацію допоможе знайти вивчення контексту при повільному розгляді полотна.

Едуард Потапенков, картина "Місточок", ID 13016 і, картина "Лебедине озеро", ID 12967

Споглядання твору також відкриває повною мірою численні зв'язки з ідеями, концептами та історичними подіями. Наприклад, натюрморти олією фламандських художників наповнені християнськими символами з посиланнями на середньовічну картину світу. А ось полотна у стилі поп-арт ілюструють складні трансформаційні процеси усередині культури споживання ХХ століття. При п'ятнадцяти секундному ознайомленні з картиною вся ця розкіш залишається поза увагою глядача. Відповідно рівень естетичного задоволення буде значно нижчим. Повільне споглядання – єдиний спосіб отримати справжнє естетичне задоволення від витвору мистецтва.

Повільне споглядання та психічне здоров'я

Життя сучасної людини протікає в павутинні потоків інформації. Образи, тексти та звуки змінюються з такою інтенсивністю, що наш мозок не встигає їх обробляти. Розбалансування процесів сприйняття підвищує тривожність та негативно впливає на процеси відновлення. Практика споглядання в таких умовах дає змогу знайти свою оазу спокою. Крім стабілізації процесів у мозку метод «повільного погляду» відкриває нові горизонти пізнання себе та світу мистецтва. Картини часто виконують функцію дзеркала: серед численних сюжетів ми знаходимо ті, що стосуються нашого життя, і намагаємося знайти відповіді на особисті питання в спогляданні. Це відкриває можливість використання творів для арт-терапевтичних практик. У процесі повільного споглядання картин глядачеві також вдається досягти стану катарсису, коли естетична насолода досягає свого піку та долучає людину до сфери чистої краси. У разі прискореного перегляду пам'яток музеїв такий стан виявляється недосяжним.

Мистецтвознавець KyivGallery