Малюю я скільки себе пам’ятаю, але великого значення цьому ніхто не приділяв. «Малює дитина, та і добре, сидить собі під боком», - казали мої батьки. Уже після школи постало питання куди йти навчатись далі. І хоча варіантів було безліч, все склалось так, що я вступив до Стрийського художнього училища, пройшов усю професійно-технічну базу підготовки і провчився там 4 роки. Саме там розкрили мій талант і надихнули залишитись у мистецтві.
Було важко, оскільки дитячі роботи не давали професійних знань. Тому довелось прикласти і сльози, і мозолі, і сотні зіпсованих матеріалів, розчарувань і невдач. Саме ці труднощі виховали у мені сильну та наполегливу особистість. Долаючи важкі шляхи я з легкістю подолав наступні: при вступі у Вищий навчальний вуз, Львівську Національну Академію мистецтв, де провчився шість років. В академії були подорожі по музеях, виставки, література, архітектура, спілкування з митцями і знайомство з їх творчістю, усе це - мої вчителі. Це так затягувало, ставало буденним життям.
Персональні поїздки на симпозіуми, участь у групових виставках. Навіть коли роботи не проходили відбору, це спонукало мене стати ще кращим, оскільки доводилось аналізувати свої картини і виявляти помилки, котрі я раніше не бачив. Загальне професійне навчання моє склало у закладах 9 років.
Взагалі по освіті я скульптор по дереву, тому довго займався цим родом мистецтва. Навіть другу свою персональну виставку зробив у поєднанні зі скульптурою і живописом.
Кар'єра, як і для будь якої людини, звичайно важлива, але найважливіше для мене - це МРІЯ. Без неї ти не маєш мети і стає дуже тяжко жити на цьому світі. Мрія заставляє йти у ногу з часом, постійно штовхає тебе до реалізації нових ідей і напрямів, одним словом - ти живеш, а не існуєш.
Ігор Мельник, картина "Квіти вогню" та Ігор Мельник, картина "Квітучі квіти", ID 10366
Художник постійно повинен працювати і шукати для себе ті шляхи, котрі йому допоможуть у реалізації: чи це кураторські арт – курси, чи тренінги по мистецтву, чи лекції вчителя, чи розмова за бокалом вина з другом. Вчитись потрібно завжди, але іноді треба зупинитись, бо розумієш що тебе вже на все не вистачить. Сказати собі стоп дуже важко, тому необхідно зробити певний відбір найважливіших подій і ресурсів. Спокус на білому світі дуже багато.
Я, як художник, зробив свій вибір – іти своїм шляхом, і навчитись іти ним правильно.
У своїх роботах я даю можливість глядачу побачити творчість не з моєї, а з його точки зору. Мене тішить, що я дозволяю людині домальовувати і бачити свій індивідуальний образ у роботі.
Є невелика кількість поціновувачів, котрі періодично купують мої роботи. Вони дають мені можливість триматись на плаву, купувати матеріали і забезпечувати себе та свою велику сім’ю. Переважна більшість моїх покупців це закордонні клієнти. Їм подобається можливість відправки, а я люблю коли роботи знаходяться у багатьох країнах.
Я дуже багато працюю, і працював би ще більше, як би не бракувало ресурсу. Зараз у майстерні приблизно налічується біля 300 робіт різного формату від 4 метрів до 30 см. Найдовше можу працювати над однією роботою 3 дні, а буває що робота виходить і за 15 хвилин. Я замальовую картину, якщо щось іде не так, і її не вдається написати так, як я її уявляю. Стараюсь працювати швидко, бо я людина емоцій, і мені важливо їх влити у картину, залишити певний настрій, стан, почуття. Мені подобається працювати з великими форматами. Вони дають мені можливість максимально передати усю енергію і емоції на полотно чи планшет. Часто мені задають питання на виставках: «Для чого такі великі формати малюєш? Їх практично не купують, немає де повісити». На що я відповідаю: «Мені подобається малювати не для себе, а для людей. Я не думаю про те купить її хтось чи ні, чи як я її буду доставляти на виставку. Я хочу щоб мої роботи були одним цілим із усім, що нас оточує».
Починаю працювати ефективно тоді, коли є кілька десятків підготовлених великих форматів. Розвиваю одразу кілька тем для праці, і розвиваю зразу інші, для наступного вливання у процес.
З технічної сторони кожна тема для виконання у мене різна. Я не підлаштовую тему під себе, а навпаки, підлаштовуюсь під неї. Вона диктує мені які мають бути використанні технічні прийоми у даній серії.
Ігор Мельник, картина "Діалог", ID 9815 та Ігор Мельник, картина "Резервація", ID 11082
На даний момент працюю на дерев’яних планшетах (дерев’яні планки, на яких набита фанера або ДВП). Для передачі певних образів у роботах я використовую різні матеріали: шматки газет, журналів, пластмаси. Це йде як основа, котра потім зазвучить на цілісному образі твору. Вважаю, що сучасний твір не має обмежуватись у виконанні більш традиційними методами, а навпаки має зворушувати і захоплювати глядача незвичним. Такий матеріал має більшу енергетичну силу для передачі моїх робіт. Сам підхід до полотна відбувається в моїй голові. Я ніколи не роблю ескізів до робіт, а роздумую їх, вдивляюсь. Тільки тоді коли бачу образ, я приступаю, вливаю фарби, розчинники, клеї, лаки і, як бульку, котра розтікається, розводжу по полотні. В деяких моментах залишаю не замальованими куски паперу або іншого матеріалу.
Найулюбленішим етапом у процесі роботи є знаходження композиції. Ти починаєш її доводити до закінченого стану, зберігаючи легкість написання роботи, розставляючи певні колористичні і фактурні акценти.
Мені подобається коли люди приходять у майстерню і цікавляться моєю творчістю. Я дозволяю дивитись, слідкувати за процесом, але коли приходить момент пошуку композиції або завершення роботи, бажано щоб нікого не було. Це досить інтимні речі і я мушу бути максимально зосереджений. В процесі роботи надовго ніхто не залишається окрім мене, бо у майстерні важко всидіти при достатньо сильному запаху фарби.
Відвідування виставок, музеїв, є одним із ключових етапів у розвитку художника. Потрібно знати і орієнтуватись у мистецтві і його розвитку у різні часи. Раніше я попадав під вплив сучасних успішних художників і орієнтувався на їх творчість. Але одного разу зрозумів: « Це даремна трата часу. Потрібно робити те, що ти хочеш. Найважливіше для художника – не втратити самого себе». Тому не варто піддаватись впливу тенденцій сучасного арт-ринку. Це структура бізнесу, котра диктує, що робити для отримання гонорару за свою роботу. Наш арт-ринок не розвиває мистецтво, а губить його… Сучасне мистецтво не повинно впливати на художника, воно має народжувати його. Щоб створювати сучасне мистецтво потрібно жити у сучасному світі з усіма його тенденціями і технологіями. Художники часто використовують ці сучасні методи. На мій погляд, це не етап сучасного мистецтва, а жалюгідна його копія. Мистецтво має рухатись, і бути вищим того, що нас оточує (техніка, наука, різні технологічні розробки, комп’ютери і т.д.). Мистецтво має породжувати те, чого інші не можуть помітити. Тому і потрібні художники – люди, котрі вміють творити.
Ігор Мельник, картина "Зелена квітка", ID 10918 та Ігор Мельник, картина "Гарна рожева квітка", ID 10919
Для мене музи не існує, вірніше вона є, але я її не шукаю. Вона зі мною постійно і я не дозволяю їй піти. Вона зразу з’являється, варто почати працювати, і не помічаєш як швидко пройшов день. Іноді ти починаєш блукати і буденний стан життя поглинає тебе. Ти ставиш для себе питання: «Чи правильно я роблю роботи?» В більшості випадків вони не подобаються людям, і це все починає з’їдати морально. Але я знайшов ліки, які допомагають втекти від цієї рутини: поїздка у великі міста, за кордон, спілкування з однодумцями, відвідування виставок, продаж робіт. Це все дуже мотивує.
Справжній художник не має бути голодним, він має бути ненаситним в плані творчості, успішним, культурним і допомагати тим хто потребує допомоги. А саме головне - показувати цей світ із зворотної сторони.
Знайти баланс між творчістю і комерцією дуже просто, бо грошей багато не буває. Насправді потрібно визначитись для чого ти малюєш: щоб продати роботу чи для того, щоб тобі було спокійніше, бо творчість – це твоя потреба.
Кожна моя нова робота – це новий етап, і вона завжди краща за попередні. Після появи клієнта її не хочеться зразу відпускати. Буває так, що ти завищуєш ціну і вона залишається у тебе, а потім розумієш, що роботи потрібно відпускати, бо з’являються нові. Тому зараз я не тримаю своїх робіт, а хочу щоб їх усі розкупили.
Мистецтво – це великий вчитель. Завдяки йому я навчився терплячості, тонкого відчуття гармонії, помічати цікаві речі, у безколірному бачити кольори…. Не завжди в роботи я закладаю зміст, хоча таких робіт у мене багато. Інколи хочеться щось робити легким, не прив’язуватись до конкретики. Я працюю з кольором, тому в будь-якому випадку він буде впливати на людей.
Дуже часто я стикаюсь із критикою. Навіть якщо тобі про неї і не говорять, я відчуваю, бачу, що люди не розуміють. Е такі глядачі яким не зручно і вони думають, що проблема у них самих. Я уже самодостатній художник, щоб бачити де сприйняти, а де не реагувати на критику. Тому ставлюсь до цих речей адекватно.
Мистецтво не тільки вчитель, а ще й лікар, який лікує душу, тому безперечно процес створення робіт мені приносить тільки радість.
Ігор Мельник, картина "В очікуванні", ID 10226
У цьому році я запланував написати як мінімум 100 великих робіт, не враховуючи маленьких. Я вже почав роботу над цим. Хочу реалізувати хоча б два персональних проекти, котрі тягнуться ще з минулого року. В планах є підписання договору з АРТ інституціями, котрі допомагали б мені це втілювати і налагодити більш стабільний продаж робіт.
Люди часто питають чому вартість робіт така висока. Говорять, що я вимагаю досить багато за розлиту на полотні фарбу. «Я дам на матеріали і намалюйте мені картину», - сказав мені чоловік. Я відповів: «Так купіть собі фарбу, вилийте на полотно і розітріть її, але робіть це кожного дня, тоді зрозумієте чому вони дорогі». Я працюю кожного дня – це моя робота, моє життя і здоров’я. Залишаю слід в історії мистецтва України і свого рідного краю, для того щоб наповнити цей світ прекрасним. Тому моя робота не може коштувати по собівартості матеріалу. Якщо клієнт хоче обрати для себе справжній живописний твір, то він має розуміти, що це має бути неповторна, незвична у виконанні і своєму сприйнятті картина. І, щоб не помилитись з вибором художника, котрий творить таку красу, має знати його творчий шлях. Треба враховувати, що даний митець не зупиниться у своєму розвитку, а надалі буде працювати і розкривати нові горизонти у творчості. Такий вибір художнього твору митця не буде шкода купити і за велику ціну. Це вклад, інвестиція у мистецтво, твір. Я також колекціоную роботи талановитих художників, і не купляю картини на базарі, котрі замінять справжній твір.
Ігор Мельник та мистецтвознавець KyivGallery