Пн — Нд з 9:00 до 20:00
Чому «жіноче» мистецтво цінується менше, ніж «чоловіче»?

Чому «жіноче» мистецтво цінується менше, ніж «чоловіче»?

25/05/2021

Гендерна проблематика пронизує всі сфери нашого життя. Ми стикаємося з нею на роботі, у побуті та під час дозвілля. До початку ХХ століття практично на всій земній кулі вважався нормальним поділ соціальних ролей за статевою ознакою, але після початку глобалізації було проведено ревізію цього аспекту життя суспільства. У рамках боротьби за рівноправність статей почалося вивчення гендерних стереотипів у сфері мистецтва. Протягом тисячоліть всі розуміли, що творчість чоловіків та жінок оцінюється по-різному, але тільки тепер з'явилася можливість обґрунтувати несправедливість упереджень та розпочати процес поступової емансипації мистецтва.

Чи існує проблема насправді?

Питання рівноправності чоловіків та жінок серед більшості людей не вважається таким, якому потрібно приділяти особливу увагу. Скептики вважають, що проблема висмоктана з пальця. Люди з таким поглядом на гендерні відносини зазвичай заперечують наявність нерівноправності. Існує й інша відверто сексистська позиція, згідно з якою «жіноче» мистецтво об'єктивно не дотягує до рівня «чоловічого» через біологічні схильності статей. Щоправда, прихильники такого світогляду рідко заявляють публічно про свої погляди, бо бояться засудження. Про те, що проблема справді існує, красномовно свідчать не лише статті художниць, які зазнали дискримінації, а й статистичні дані. У 2017 році співробітники Люксембурзького університету опублікували результати досліджень, згідно з якими твори мистецтва, створені жінками, в середньому продаються на 47,6% дешевше, ніж ті, авторами яких є чоловіки. В рамках цього ж дослідження респондентам пропонували оцінити картини та статуї, згенеровані штучним інтелектом. При цьому їм казали, що всі картини створені реальними художниками та художницями. Результат підтвердив припущення про наявність гендерних стереотипів: респонденти оцінювали «чоловічі» роботи вище, ніж «жіночі».

Подібну тенденцію виявили також щодо результатів проведення аукціонів з 1970 року по 2013 рік та авторства творів мистецтва, виставлених у всесвітньо відомих музеях. Тією чи іншою мірою завжди спостерігається диспропорція. Наявність проблеми нерівноправності підтверджує також те, що у списках найдорожчих картин немає жодної роботи, створеної художницею.

Історичний контекст та культурні стереотипи

Ні для кого не секрет, що становище жінки в суспільстві в минулі епохи було далеким від ідеалів рівноправності. Їй доводилося жити в тіні чоловіка, переважно займаючись вихованням дітей та домашньою роботою. Доступ до освіти та участі у політичному житті був або повністю закритий, або частково відкритий для членів сімей еліт. Сфера мистецтва для більшості жінок також була недоступна через її неутилітарність та практичну марність. Чудовою ілюстрацією того, що цей стереотип був поширений, могла бути порада, опублікована на початку XIX століття в «Сімейному пораднику та домашньому наставнику» авторства певної місіс Елліс. Вона зводилась до того, що жінці не личить робити щось одне добре. Краще виконувати багато завдань посередньо, ніж стати зіркою на годину в чомусь одному. Фактично радник рекомендував жінкам не шукати жодних способів самовираження та всі сили віддавати домашнім турботам.

Наталія Багацька, картина "Просто хурма...", ID 13008 и картина "Просто чізбургер...", ID 12920

Незважаючи на несприятливі умови все ж таки в історії світового мистецтва жінки залишили помітний слід. На жаль, їхня творча доля у ворожому до їх душевних поривів світі часто складалася трагічно.

Марієтта Робусті

Художниця була дочкою відомого живописця Якоба Робусті. Реалізувати свій потенціал змогла у майстерні батька, допомагаючи йому у роботі. Талант художниці був настільки сильним, що її роботи практично неможливо було відрізнити від батьківських. Згодом вона взяла собі псевдонім Ла Тінторетто. Як і більшість жінок Італії XVI століття, Марієтта була видана заміж: єдиною альтернативою на той час був монастир. Після чого у віці 30 років вона померла під час пологів.

Елізабет Сіддал

Британська художниця та натурниця, яка найбільшої популярності набула завдяки позуванню для картини Джона Еверетта Мілле «Офелія». Їй довелося проводити багато годин у холодній ванні, що призвело до серйозного захворювання. Щоб заглушити болючі відчуття вона приймала запропоновані лікарем ліки на основі опіуму. Невдалі стосунки з художником Габріелем Россетті та смерть їхньої дитини під час пологів ввели Елізабет Сіддал у стан тяжкої депресії. У віці 33 років вона померла від передозування.

Констанція Майєр

Навчалася у паризькій школі для молодих жінок у П'єра Поля Прюдона. Згодом стала його супутницею життя та працювала з ним. Їхні стилі настільки зблизилися, що справжнє авторство картин встановити було неможливо. Художниця взяла на себе опіку над дітьми від першого шлюбу Прюдона, але законною дружиною їй так і не судилося стати. Після чергової відмови свого партнера взяти її за дружину у віці 46 років вона скоїла самогубство.

Актуальна ситуація на арт-ринку

З початку ХХ століття намітилася тенденція до емансипації образотворчого мистецтва. Вже зараз умови для самореалізації художниць помітно кращі, ніж 100 і більше 200 років тому. На жаль, у своїх оцінках арт-ринок поки що рухається за інерцією, керуючись традиційними сексистськими стереотипами. Цікава також реакція шанувальників мистецтва на спроби художниць працювати у тих самих стилях і тими самими техніками, що й художники. Як правило, такі роботи з незрозумілих причин цінуються нижче. Коли ж художниця починає працювати у тій ніші, яка вважається традиційно жіночою (пейзажі природи, чи картини з акцентом на емоціях та чуттєвості), то гонорари починають перевищувати середній рівень. Вогонь у оливу підливають також скандальні заяви деяких художників та учасників арт-ринку. Наприклад, у 2013 році німецький художник Георг Базеліц заявив, що жінки за рідкісним винятком взагалі не вміють малювати і тенденції на арт-ринку чудовий доказ цього. За кілька років до цього інший художник Брайан Сьюелл пішов ще далі, заявивши, що ніколи не було художниць першого рангу. Обидва висловлювання викликали дискусії серед усіх, хто причетний до сфери мистецтва. Ймовірно, в наш час після судових процесів проти Харві Вайнштейна, руху проти сексуального насильства Me Too та посилення дискусій про проблеми гендерної ідентичності ні Брайан Сьюелл, ні Георг Базеліц уже не дозволили б собі подібних висловлювань. У будь-якому разі позитивна динаміка вже помітна неозброєним оком, тому в найближчому майбутньому очікується скорочення дистанції між цінниками на «чоловіче» та «жіноче» мистецтво.

Успішні художниці відомі на весь світ

Було б неправильно згадувати лише пригнічення, зламані долі та неоціненність жіночих талантів. Історія мистецтва знає чимало прикладів, коли художниці всупереч тиску суспільства та забобонам набували всесвітнього визнання ще за життя. Серед українських майстрів такою була Катерина Білокур. Не отримавши системної художньої освіти та подолавши тиск з боку батьків, вона змогла реалізувати свій талант і подарувати світу шикарні картини в стилі примітивізму. На Міжнародній виставці в Парижі 1954 року її полотна високо оцінив Пабло Пікассо. Художниця була справжнім самородком, яка зуміла усупереч тиску суспільства реалізувати свою пристрасть до живопису.

Успіхам Яйої Кусами позаздрить будь-який художник. Живопис став для художниці інструментом подолання нав'язливих думок суїцидального характеру,  які переслідували її з дитинства.

«Інсталяція: Нескінченність» і «Інсталяція: Облітерація», Яйої Кусама. Фото © cameralabs.org

Після переїзду з Японії до США вона стала однією з лідерів авангардного руху, часто епатуючи публіку табуйованими темами. Після повернення на батьківщину в 1977 році Яйої Кусама зникла з поля зору арт-критиків та своїх шанувальників майже на 20 років, але в середині 90-х років її зірка несподівано засяяла ще яскравіше, ніж у молоді роки. Сьогодні вона одна з найуспішніших художниць сучасності: за лише 2018 рік на аукціонах було продано її робіт (картини, інсталяції, статуї) на 102,5 млн доларів.

Серед сучасних художниць, вартість робіт яких обчислюється восьмизначними сумами, варто згадати Дженні Савіль. Свій талант вона присвятила традиційному фігуративному живопису олією. Інтерес до гендерної тематики та жіночого тіла спонукав Савіль розпочати вивчення різних станів тіла: вона спостерігала за пацієнтами під час пластичних операцій. 2018 року її полотно «Propped…» на аукціоні Sotheby's було продано за 12,4 млн доларів. На даний момент це найдорожча картина, написана художницею. Колекціонери стверджують, що ціни на інші роботи Савіль не опускаються нижче кількох мільйонів доларів. Розміри гонорарів за роботи художниці співробітники аукціону Sotheby's пов'язують із загальною тенденцією до підвищення вартості жіночого мистецтва.

Мистецтвознавець KyivGallery