Ця група художників пройшла творчий шлях від першої «тихої» виставки «Грудень» (1993 р.) до яскравих та масштабних проектів на початку ХХІ ст. Достатньо чітко прослідковуються три етапи у формуванні та розвитку арт-комуни. Перший етап (1993-1995) визначають як «класичний сквотівський», оскільки саме на початку 90-х років студенти Київського художнього інституту, що проживали у гуртожитку на вулиці Лук’янівська 69/71, переселились на вулицю Олегівська (буд.№11, 22, 37, 39). Спустошені будинки цікавили студентів спочатку навіть не як житло, а як “клондайк”, де в непотребі знаходилася, наприклад, “антикварна” пляшка для натюрморту та інші подібні речі. А вже на початку 1990-х років вулицю почали заселяти художники. Для одних це були тільки майстерні, для інших – і житло, і простір для творчості одночасно.

Сквот на вулиці Олегівській існував в одному культурному просторі зі сквотами на вулицях Паризька Комуна та Велика Житомирська. Це також свідчить про унікальність сквотівського руху у Києві, в той час, як термін «сквот» вживався не в своєму соціально-правовому значенні, а скоріше як локальний культурний феномен у пострадянському середовищі зі своєю внутрішньою специфікою та особливостями існування.

Другий етап (1996-2006) пов’язаний із діяльністю групи «Фіктивна Галерея Експедиція» (FGE). Проект існував у віртуальному просторі, а втілювався у конкретних земних координатах – на київських пагорбах. Таким чином, сквот на Олегівській, не маючи комерційного спрямування, для публічного виходу у соціум відмовився від художніх інституцій та мас-медійності на користь абсолютної, не декларованої свободи.

Третім етапом у житті творчої групи став новий вектор руху – активізація виставкової діяльності (з 2008 року). Художники провели вісім групових виставок, значно розширили глядацьку аудиторію, зацікавили своєю творчістю мас-медійний простір, галеристів, колекціонерів. Як результат – «Сквот на Олегівській» став добре відомим мистецьким явищем за межами України, набув статус унікальності та самобутності. «Сквот на Олегівській» - одне із небагатьох творчих об’єднань на території України, яке існує у національному художньому просторі вже протягом 24 років.

Етапи творчості арт-комуни «Сквот на Олегівській» тісно пов’язані із ландшафтним і культурно-історичним феноменом – горою Щекавиця, яка, увібравши в себе язичницьке, мусульманське і християнське минуле, знаходиться в самому центрі київського Подолу. Домінуючою групою серед «переселенців» були студенти, які вступили до художнього інституту: Анатолій Варваров, Володимир Єршихiн, Володимир Заїченко, Ігор Коновалов, Руслан Кутняк, Костянтин Маслов, В'ячеслав Машницький, Мустафа Халиль, Володимир Падун, Едуард Потапенков. Варто зазначити, що художники не являли собою стабільне угрупування. Це було достатньо динамічне та нерегламентоване співтовариство.

Діяльність «Сквота на вулиці Олегівській» була органічною у контексті мистецтва України 90-х років. Виставки не були резонансними, оскільки не мали реклами і не створювались із комерційною метою. Але саме ця маргінальність відшліфовувала індивідуальності, розширювала сферу творчої діяльності та вела до розуміння свободи творчості.

О. Коновалова, кандидат мистецтвознавства, Київський університет іменi Бориса Грінченка