Пн — Нд з 9:00 до 20:00

Картини офорт (22)

офорт
Згорнути фільтри
Ціна, висота, ширина
Ціна, висота, ширина
Ціна
від
до
Висота (см)
Ширина (см)
Матеріал
Доставка
Колористика
Колористика

Офорт - гравюри в техніці глибокого друку

Офорт – це різновид глибокого друку, який виконується за допомогою хімічно активної речовини на металевих пластинах. Назва походить від французького словосполучення «eau forte» (азотна кислота), яким позначають діючу речовину, яка використовується для травлення металу.

Офорт є одним із найцікавіших і найскладніших у технічному плані видів тиражної графіки. Його назва походить від французького словосполучення «eau-forte» (міцна вода) та підкреслює ключові особливості технології виготовлення. Офорт використовують для створення книжкових ілюстрацій, плакатів та творів образотворчого мистецтва. Ця техніка удосконалювалася протягом кількох сотень років, але її базові принципи залишилися незмінними.

Особливості офорту

Для виготовлення офорту використовують поліровані металеві пластини, покриті кислотостійким лаком. Малюнок виконується у кілька етапів. Спочатку майстер прорізає на поверхні пластини штрихи за допомогою стілусів (сталевих голок різної товщини). На відміну від різцевої гравюри цей вид естамп не вимагає від майстра застосування великих фізичних зусиль. Після цього пластина занурюється у розчин кислот. Глибина та ширина протруєних борозен залежатиме від концентрації кислот, а також часу перебування у розчині. Після цього пластину просушують і очищають від ґрунтування за допомогою розчинника. Іноді складність композиції вимагає додавання дрібних деталей та опрацювання нюансів. Для цього оброблені ділянки покривають лаком, прорізають голками нові штрихи та відправляють пластину назад у розчин кислот.

Після завершення роботи над малюнком починається етап друку. Для цього на борозни наносять чорнило ватними тампонами або картонними язичками. Після цього пластину накривають зверху папером та сукном. За допомогою валика чорнило видавлюється з форми на папір. Офорт є різновидом глибокого друку, тому надруковані штрихи на папері злегка виступають вперед, утворюючи рельєфний малюнок. На фінальному етапі малюнок просушують та перевіряють якість естампу. Через технологічні особливості офорту після кожного сеансу друку естампи виходитимуть трохи відмінними від інших відбитків.

Офорт в образотворчому мистецтві

Історія офорту налічує понад п'ять століть. Його винахід приписують німецькому майстру Даніелу Хопферу. У цій техніці у XVI-XVII століттях працювали такі відомі художники, як Альбрехт Дюрер, Рембрандт та Антоніс ван Дейк. Жак Калло модернізував технологію, розділивши процес друку на кілька етапів. На кожному з них використовувалися чорнило іншого кольору. Завдяки колористичним рішенням на офортах гравера простір набув глибини, а самі малюнки стали більш реалістичними. У Венеції метод офорту почали активно використовуватиме гравірування міських пейзажів. Застосування техніки тиражного друку дало змогу наростити темпи виробництва картин та зробити їх найпопулярнішими сувенірами серед туристів.

Довгий час офорт використовували для гравіювання пейзажів природи, міських панорам, портретів та ілюстрацій до книг. Англійський поет, художник та гравер Вільям Блейк відійшов від цього неписаного правила, застосувавши метод для своєї авторської книги. Він виготовляв кліше високого друку без ґрунтовки для гравіювання малюнків та текстів одночасно. Зображення отримували автентичну фактурність за рахунок поглиблення товщі пластини пробільних елементів. У другій половині XIX століття офорт взяли на озброєння видні представники імпресіонізму та постімпресіонізму (Джеймс Вістлер, Огюст Ренуар, Френк Бренгвін та ін.). У наш час цей метод віддають перевагу шанувальники станкової графіки і творчих експериментів. Офорт привертає увагу граверів складністю техніки травлення штрихів, а також автентичністю естампів.