Творчі задуми втілюю в живописі та кераміці. Працюю в різних малярських техніках. Роботи характерні лаконічністю композиції, прагненням до чистоти кольору, локальними площинами. Вільне використання елементів різних стилів, притаманне як модернізму, так і авангардизму, дає можливість створення нових образів, де відбір живописних прийомів  підпорядковується загальному настрою полотна. Реалістичним роботам властива певна абстрагованість від деталей.. Мені цікаво простежувати перехід від реальності до абстракції, різні градації цих понять. акцентування уваги на основному звучанні картини. Використання фактур дає можливість посилити відчуття простору, створити особливе мерехтіння, що змінюється при різному освітленні. Послідовне нанесення фарби  шарами посилює звучання кольору, створює ефект глибини

Український художник Микола Болюх має помітний індивідуальний стиль.

Твори відображають багатовимірні сюжети, в яких реальні події переплітаються з іншими, паралельними реаліями. У картинах художника, як у калейдоскопі, заподіяні персонажі різних епох, але за тим контрастом часто ми вбачаємо незмінність людської природи. Світ його картин асоціативний і метафізичний.

Напрямок творчості Миколи Болюха, її концепція - це романтична філософія.

Фактор кольору для живопису є безумовним. Неможливо досягнути безумовності умовними засобами.

Мистецтво Ван-Гога, Моне, Боннара, Машкова і Коровіна, Шишка та Глущенка завжди викликало у Олени Бражник захоплення. Ця традиція стала тією основою, якій художниця не змінює протягом тривалого часу і яка відчувається в її роботах. Можна сказати, що художниця дуже рано і надовго знайшла свій стиль, своє коло мотивів та мальовничих пристрастей.

Малярство Анни Булкіної - то наближення світу до тіла. Світ, що спостерігається шкірою до щільності й м'якості фактур, - таким він сприймався би крізь шпарку між обважнілими повіками, у вечірній розімлівості під охололим сонцем.

Матвій Вайсберг – абсолютно музейний художник. Восени 2020 пройшла його виставка у Музеї Ханенків – він там був як вдома, поруч із Веласкесом та Сурбараном. Добре це чи погано? От Баскіа, наприклад - абсолютно вуличний художник. Вайсберг – музейний.

В наш апокаліптичний час, коли все рушиться на очах, Вайсберг стає ще й найактуальнішим художником – важливо зберегти те, з чого складається європейська культура. Навіть найменші його етюди сприймаються як фрагменти великої європейської традиції – від Чимабуе і Джотто до Поллока і Кіфера. Не випадково він так любить «діалоги» з великими – для нього вони брати-художники, з якими веде розмову на язику живопису.

Коли мова йде про живопис, найвірніший покажчик – мазок. Це як кардіограма. Мазок Вайсберга нагадує сталкера Тарковського: кидає гайку у простір та вдивляється, намацує єдино вірну стежинку. Придивіться до Вайсберга – схоже, цей сталкер виведе нас із пустелі.

А ще Вайсберг – один із небагатьох українських художників, які продаються на славетних лондонських аукціонах.

У кожного предмета є душа, кожна квітка - всесвіт, який щось нам зображує. І ми зобов'язані відчути і осмислити його. Це і є наше призначення, це і є життя, це і є живопис. А ще живопис - в недомовленості.

Український художник пропонує глядачеві співучасть - додумати, довідчути, додивитися, залучаючи в творчий процес, стати повноправним співтворцем. Художник не доводить твір до фотографізму - необхідно лише натякнути і зуміти вчасно зупинитися.

Саме в цьому пошук живопису - адже фотографія - документальна фіксація, живопис - оптична ілюзія, парадокс ближнього і далекого бачення, чудо перетворення кольору в сенс. Живопис - со-вість, яку несе художник глядачеві, а глядач - художнику. Звістка вимагає свого співавтора-адресата.

Анатолій Варваров об'єднав в собі емоційність, чітку зосередженість і філософський характер мандрівника. Насиченість колірної палітри, легкість ніжних і пастельних кольорів і контрастне поєднання фарб створюють гармонійну картину, цікаву для кожного глядача

Андрій Васильченко займається скульптурою, виконує творчі роботи в дереві, бронзі. Скульптор займався реставрацією ліпнини старої архітектури Києва.

Основним жанром автор обрав анімалістику, оскільки вважає її цікавою темою для відображення в творчості, хоча зображує також і людей.

Варвара Гаврилюк надає кольору вирішального значення. Холодне і гаряче, яскраве і тьмяне, інтенсивне і приглушене. Завдяки грі кольорів, її полотна мають неймовірну емоційну насиченість, а кожен пейзаж розповідає про нескінченну любов художниці до рідних місць і осмислення її почуттів через природу.