Картина “Асана 2 (Latex)” (2017)

Нова малярська серія Едуарда Потапенкова “У формі” заторкує чимало актуальних питань сьогодення. Зіткнення людської особини та соціуму, прагнення власної ідентифікації, намагання відповідати виплеканому ідеалу – та нівроку тернистий шлях до такого, усім цим лише окреслюється, а не вичерпується зміст творів.

     Сама двозначність слогану продиктувала і умовно-бінарну композицію серії, і її подвійні, потрійні сенси. Поняття “в формі” передусім означає корпоративну уніфікацію мілітарного зразка, яка несе певні загрози оточенню, звідки випливає неминуча протиставленість безжалісних “силовиків” – млявим “штатським”. Котрі, за означенням, повсякчас “не в формі”, що виводить нас на вищий щабель сигніфікації, пов’язаний із нестримним бажанням набуття внутрішнього осердя та зовнішньо-дисциплінарного оформлення його мисленого нурта, що вимагає від індивіда чи не щоденного дресирування, яке теж можна розуміти двоїсто/ троїсто: і як удосконалення тілесного образу, і як перманентний духовний катарсис – нарешті, як повстання із в’язниці “мерзенної плоті” (Івлін Во).

     Поза тим, “У формі” – це ще й неприхована віртуозність мазку Едуарда Потапенкова, вміння кількома ударами пензля передати найвигадливіший ракурс тіла, опуклість примхливої форми – ось вам, до речі, ще один нюанс прокламованого слогану. Змісти артефакту нічогісінько не вартують, якщо їхні благі наміри не підтверджені адекватним рівнем формального рішення: не достатня, але цілком необхідна умова існування майстерного артефакту.

     Поглянувши на який, глядач упевнено скаже: автор – у формі!

     І чекатиме продовження.

Олег Сидор-Гібелинда, кандидат мистецтвознавства